Свіча відплакала і сутінки накрили
Мою свідомість густо, мов смолою.
Я склала зброю, опустила крила.
Немає віри, немає супокою...
Немає сили боронити душу.
Немає світла,бо добро померкло.
Не можу чути, але знову мушу
Про зло підступне, мов прокляте жерло.
Про підлість людську, про брехню та зраду.
Свіча відплакала і розтеклася слізьми...
Немає світла і нема розради
Пітьма кругом, хвороба її візьме.
Свіча згоріла й сутінки зв'язали
Мене як божевільну... скам'яніла.
Я крила мала, з вірою літала.
Убили віру...як свіча згоріла...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 