Ти ростила його, у добрі і в любові плекала.
Всі недоспані ночі стелила синочку до ніг.
І жагу до життя у малесеньку душу вкладала.
Та була ти для сина свого, як святий оберіг.
Вража куля зрадлива забрала синочка у неньки,
Обірвавши усі ще не сходжені юні путі.
Як боліло його, розривалось у тебе серденько.
Як не стало його, то й не стало тебе у житті.
Похилилися маки червоні в нескошених травах,
Накриваючи рідної крові гарячі сліди.
Не потрібно тобі ні медалей, ні дяки, ні слави.
Повернути синочка живого тобі назавжди.
Тільки з фото дивилися очі, мов синєє небо.
Й чорна стрічка на нім розрізала серденько навпіл.
І за всіх матерів я молю, я благаю, не треба,
Не вбивайте синів, не вбивайте ви наших синів.
Якби ВОНИ відправляли своіх синів на війну, то вона б давно вже скінчилась.......
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0