Ти ростила його, у добрі і в любові плекала.
Всі недоспані ночі стелила синочку до ніг.
І жагу до життя у малесеньку душу вкладала.
Та була ти для сина свого, як святий оберіг.
Вража куля зрадлива забрала синочка у неньки,
Обірвавши усі ще не сходжені юні путі.
Як боліло його, розривалось у тебе серденько.
Як не стало його, то й не стало тебе у житті.
Похилилися маки червоні в нескошених травах,
Накриваючи рідної крові гарячі сліди.
Не потрібно тобі ні медалей, ні дяки, ні слави.
Повернути синочка живого тобі назавжди.
Тільки з фото дивилися очі, мов синєє небо.
Й чорна стрічка на нім розрізала серденько навпіл.
І за всіх матерів я молю, я благаю, не треба,
Не вбивайте синів, не вбивайте ви наших синів.
Якби ВОНИ відправляли своіх синів на війну, то вона б давно вже скінчилась.......
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
