НЕМОВ ЗАДИМЛЕНИЙ КРИШТАЛЬ...
Немов задимлений кришталь, Зими дзвінкий холодний подих... І тягнеться шовкова шаль По всіяних серпанком сходах... І нагинає вітер сни Скляними гронами до стелі, Під білизнОю пелени Застигли літні акварелі- Аж до наступного тепла, Терпкого подиху відлиги. Вже річка коси заплела Під люстром кованої криги. І, мов венеціанське скло, Хрумтять потріскані крижини... Сріблясте плетиво лягло На кущик сонної ожини. Якась незвідана печаль Скувала тихий сон природи... І, мов задимлений кришталь, Клубиться мій шовковий подих...[color=gray]
Додав: oduvan4ik (20.12.2011)
| Автор: © Наталя Данилюк
Ключові (? ): кришталь , серпанок , сон , Скло , зима , вітер , Річка
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.