НЕМОВ ЗАДИМЛЕНИЙ КРИШТАЛЬ...
Немов задимлений кришталь, Зими дзвінкий холодний подих... І тягнеться шовкова шаль По всіяних серпанком сходах... І нагинає вітер сни Скляними гронами до стелі, Під білизнОю пелени Застигли літні акварелі- Аж до наступного тепла, Терпкого подиху відлиги. Вже річка коси заплела Під люстром кованої криги. І, мов венеціанське скло, Хрумтять потріскані крижини... Сріблясте плетиво лягло На кущик сонної ожини. Якась незвідана печаль Скувала тихий сон природи... І, мов задимлений кришталь, Клубиться мій шовковий подих...[color=gray]
Додав: oduvan4ik (20.12.2011)
| Автор: © Наталя Данилюк
Розміщено на сторінці : Данилюк Наталя , Вірші про зиму
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2103 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): кришталь , серпанок , сон , Скло , Зима , вітер , річка
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.