Цибульська Таїсія

От так диво-дивина!
Дід Мороз зробив млина!
І Наталці,і Маринці,
І Мишкові,і Галинці,
І Олегу,і Сашку,
Намолов Мороз сніжку!

Сипле-сипле на поріг
Дід Мороз пухнастий сніг,
А Зима збирає в міх
На морозяний пиріг,
Прикраша сніжинками,
Яскравими крижинками.

Наліпила для потішки
Ще й морозяні горішки!
Вдалий видався пиріг,
Бо чудовий випав сніг!
От так диво-дивина!
Дід Мороз зробив млина!

За границей Гамадрил
Важные слова учил!
Чтобы продавать товар
Знает слово "гонорар",
"Бизнес","менеджер","проценты",
"Скидки","бонус","дивиденды"!

Очень нужный Гамадрил
В джунглях магазин открыл!
Положил он на прилавки
Брюки,юбки и булавки,
И кастрюли,и пальто,
Сковородки и манто.

На витрине сто картин
Рисовал ему Павлин!
Заграничная же Дама
НазвалА это - реклама!
Вот уже открылись двери,
В магазин вбежали звери!

Вон огромный серый Слон
Покупает телефон.
Покупает Бегемот
Разрисованный комод,
А застенчивый Жираф
Покупает себе шкаф.

Гамадрил кричит:"Есть скидки!
Покупайте срочно нитки!"
И зелёный Крокодил
Ниток целый воз купил!
Тащит Зебра два пакета
Ниток голубого цвета!

В магазин,как на пожар,
Мчится маленький Комар,
Попугай,Питон,Горилла!
Знать,реклама - это сила!
Чтоб в торговле был прогресс
Очень важен интерес!

Дід Мороз зібрав в візок
Сто чудес і сто казОк,
Сто пригод в пакунок -
Гарний подарунок!

Впряг у воза Хуртовину,
Вітер всадовив за спину,
Й під веселий передзвін
Полетів по світу він!

Дід Мороз везе на свято
Чарівних вогнів багато,
Чепурну ялинку
Й посмішок торбинку!

Що за пух летить подвір'ям
І кружляє білим пір'ям?
Над лісами,над хатаАми,
Над дорогами й стежкАми!

Вуса обліпив котові,
Гарно котику в обнові!
Та не радий кіт Мартин:
"Краще вискочу на тин!

Ніж такі обнови мати
Утечу скоріш до хати!"
Нерозумний кіт Мартин!
Мабуть,ти такий один!

Знає і мала дитина,
То в сніжку стоїть хатина,
То на ганок і поріг
Випав перший білий сніг!

Таисия Цыбульская
***
- Вот и сладкий творожок,
Сьешь-ка ложечку, дружок!
- Творожок, конечно, сьем!
А вот ложки я не ем!

***

Видит Оля в магазине
Сыр большой лежит в витрине:
- Вот так чудо на весь мир!
В магазине вырос сыр!

***

Костя к маме прибежал:
- Я такое увидал!
Я сегодня бегал в сад,
Там чернявый виноград!

***

Маша чашку протянула,
Маша тяжело вздохнула:
- Как коровкам нелегко,
Их превратили в молоко!

***

На обед у бабушки
Блинчики-оладушки,
- Внучек, что тебе подать?
Хочешь, мёда можешь взять.
- Мне вон то,- ответил Рома,
- Чего нету у нас дома!

***

Удивлялись мама с папой:
- Кто жужжит под жёлтой шляпой?
Может, это дочка наша?
Может, это пчёлка Маша?
- Не узнаете вовек!
Это просто Пчеловек!

Футбол би краще поганяти,
Так ні, неможна, скаже мати.
За вікнами уже весна,
А ти сиди, пиши слова

От, якби слово НІ, так взяти
І десь тихенько заховати,
А заодно, приставку НЕ,
Бо дуже злить вона мене.

О, Боже, поможи, будь ласка!
Тоді життя піде, як казка….
Василько пару раз зівнув,
На книжку ліг – і так заснув….

Вже в сні він чув, через вікно
Кричать: Василь гайда в кіно!
Ну, як сказать це мамі,
Що піду разом з вами?

А тут вона якраз заходить
І дивну річ якусь заводить.
Василько слуха: от дива,
Вона забула ці слова.

На радостях він ледь не плаче,
Від подиву ось – ось заскаче.
Потер він свої вуха:
Ура! Прийшла житуха!

Він мав погану звичку
Про це всі мають знати,
Як щось для нього добре,
Мав вуха потирати.

В той день ходив він у кіно,
Зіграв у шашки, в доміно.
Футбол ганяв, до ночі.
Поки знайшлись охочі.

Дивився телекс до півночі,
Що вже злипались, його очі,
Не склав книжки до ранця,
Проспав у школу вранці.

Всі в школі гарно працювали,
Писали букви і читали.
Василько ж тяжко хлипав
Сидів й очима кліпав.

Учитель учнів піднімає
Завдання задане питає.
Василь забув усі слова,
В щоденнику дістав він два.

Весь клас підняв його на сміх,
Василько, злиться і тре ніс.
Не знав, він розказати,
Як НІ і НЕ писати…..

І тут, прокинувся Василько.
І здивувався дуже сильно
Почув він звуки за вікном
І зрозумів, що це був сон.

Потер свої він знову вуха:
Не хочу бути більше бука!
Ретельно зошита розклав
І слово НІ там написав.

Кажу я вам, не для реклами:
Не вчіться, діти ви, для мами.
Для себе, треба вчитись,
Бо вам, життя творити!!!

Таисия Цыбульская

Плачет в Африке народ!
Потерялся Бегемот!
Обезьяны затрещали -
Бегемота не видали!
Не видал и серый Слон,
Загрустил,похоже,он!
Даже злобный Крокодил
Горькую слезу пустил!
Помогите! Помогите!
Бегемота разыщите!
Ну чего кричит народ?
Не терялся Бегемот!
Просто он вчера устал,
И немножечко проспал!

Тая Цибульська

Засміялось Сонечко,
Стрибнуло в віконечко!
Цілувало щічки
Нашої Марічки!
Сміх подарувало,
Носик лоскотало!
Неслухняне Сонечко!
Розбудило донечку!

Казка

Високо-високо в небі, на пухнастій, білій хмаринці жила маленька краплинка. Вона любила стрибати з місця на місце, приспівуючи при цьому:
- Кап-кап! Кап-Кап!
Тому й прозвали її Капою. А стрибала вона, тому що була дуже цікавою і непосидющою.
- Та вгомонися вже, непосидо! – сердито бурчала хмаринка, - Всі боки відтовкла! Он твої сестрички серйозні і спокійні, а від тебе одні неприємності.
Та Капа не ображалася, вона знала, що хмарка все-одно її любить, то ж лише весело засміялася і прийнялася лоскотати хмаринку. Хмаринка почала посміхатися, а потім так розреготалася, що маленька краплинка високо підскочила і …зірвалася вниз!
- Як там гарно! – зовсім не злякавшись, вигукнула Капа.
- Капо, повернися! – стурбовано закричала хмаринка, - Ще в якусь халепу втрапить! Швидше вниз! Допоможіть меншенькій! - звернулася вона до краплинок, що збентежено дивилися вслід зникаючій з очей Капі.
Краплинки, одна за одною, все швидше і швидше, почали стрибати слідом за своєю непосидющою сестрою.
І ось над полем зашумів перший літній дощ.
- Кап-кап! Кап-кап! – весело виспівувала краплинка, стрибаючи з гілки на гілку, з листка на листок, з травинки на травинку, аж доки не зіскочила на землю.
Раптом вона замовкла і зачудовано бликнула на дивовижу, що постала перед нею.
- Нічого собі! – прошепотіла Капа, - Оце так нога! А голова, неначе з краплинок, тільки більших, та ще й вуса! Ви хто такий? – запитала вона, не довго думаючи.
Цієї миті поряд приземлилася старша краплинка:
- Ой, Капо, ти б хоч привіталася спочатку! А то ще подумають, що хмаринка тебе нічому не навчила!
- Ееее…вибачте, - шморгнула кирпатим носиком Капа, - Доброго дня! То хто ж Ви такий? І чому це Ви посміхаєтеся?
- І тобі доброго дня! Я – колосок. А посміхаюся, тому що дуже радий тобі!
- Це ж чому? – підозріло запитала Капа, намагаючись пригадати, чи не могла вона втнути якоїсь шкоди цьому вусатому дядечку.
- Ти допомагаєш мені рости. Без тебе я б загинув. – серйозно відповів колосок.
- То я така важлива?! – вражено вигукнула краплинка.
- Звичайно! І не лише для мене, а й для дерев, квітів і всього живого, що є на землі.
- Ой, треба швидше розповісти про це хмаринці! – вигукнула Капа, стаючи прозорою і невагомою.
- Хмарко! Хмарко! – лементувала краплинка, підіймаючись все вище і вище в небо, - Я найважливіша на землі!
- От непосидюща! – буркнула старша краплинка, поспішаючи слідом.

Тая Цибульська

Тая Цыбульская

Утром бабочка проснулась,
Сладко-сладко потянулась,
- Здравствуй, мир! А вот и я!
Вот и песенка моя!

Ну-ка,пой со мною вместе!
Не сидится мне на месте!
Над ромашкой покружу,
Да букашку разбужу!

Полечу на красный мак,
Там танцует жук-чудак!
Дружно за руки возьмёмся,
Мы с жуком легко споёмся!

Повторяй-ка мой стишок!
Выходи-ка на лужок!
Здравствуй,мир! А вот и я!
Вот и песенка моя!

Тая Цибульська

Заховались у кутки
Непосиди-чобітки!
І сумують, не гасають,
По доріжці не стрибають!
Ще й вреднющий сірий кіт
Насміхався з них в обід:
- Засмутились, любі наші,
Попросили дружно каші!

Тая Цибульська

Вже стомились оченята,
Не тупочуть ноженята,
А лягли хутенько в ліжко
Слухать казочку-потішку.
Принесла сорока вісті,
Що колись у дивнім місті,
Десь за тридев'ять земель,
У хатинці з конопель,
Жив та був один дивак,
На всі руки був мастак.
Майстер зовсім не простий,
А казковий, чарівний!
НІколи йому поспати,
Хоче ліжка змайструвати,
Для слухняних ведмежат,
Для пухнастих кошенят,
Для руденьких лисенят,
І маленьких мишенят.
Будуть ліжечка чудові,
Не прості, а кольорові!
Молоточок дзвінко - дзень!
Завтра буде новий день!
Ось і ліжечка готові,
Щоб наснились сни казкові!
Вже стомилися у кішки
Всі чотири лапки-ніжки,
Задрімала дітвора,
Мабуть, вже і нам пора!
Ось і ліжечко для нас,
На добраніч! Спати час!