|
|
Вірші про поетів
| |
| virchi
♂
| Date: Пн, 09.09.2013, 23:42 | Message # 1 |
|
| У цій темі публікуються вірші про поетів українською, російською та іншими мовами.
Власні вірші про поетів бажано публікувати у спеціально створених темах каталогу "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА", що знаходиться за цим лінком:
Поети (там отримаєте більше коментарів/рецензій від наших користувачів сайту)
Attachment:
8310471.jpeg
(41.5 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 09.09.2013, 23:48 | Message # 2 |
|
| ПОЕТ
Б. Лепкому
Похилився поет над минулим,
Над життям, що піснями цвіло,
І думки, мов птахи, поринули
У закутане в казку село.
Похилився поет над рікою
Понад сонячним дзеркалом хвиль,
Лиховісною тінню важкою
В нім відбився гірський, синій шпиль.
І подумав поет: все минає,
Це відоме, звичайне таке,
А одначе ця думка страшна є.
В ній щось моторошне та гірке.
Похилився поет над минулим,
Доторкнувся до споминів струн.
Аж раптово над ним промайнуло
Старосвітське: «Не ввесь я умру».
http://virchi.narod.ru/poeziya/antonich-inchi-zbirki.htm#poet
1933
Attachment:
6644302.jpg
(5.5 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 09.09.2013, 23:49 | Message # 3 |
|
| ШЕВЧЕНКО
Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі,
коли туди відходив, звідкіля немає вороття.
За бронзу й мідь тривкіше слово - і як
завжди сонце сходить
і не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття.
Не тихне сторож вишні – соловейко в місяця пожарах,
дівчата не вмовкають, і зозулиним весіннім чарам
все піддане. Земля і на землі закон зростання й крові.
Змінливість вічна і трива незмінність прав і справ.
Країна, що над нею місяць грає, як і грав,
волошково, пшенично, черешнево, вільхово, вербово.
Не тихне клик чаїний над лиманами, що в них заснули
вітри завмерлих бур, немов стяги потоплених човнів,
де сплять сповиті у китайку дні минулі
і море морщить хвилі, наче людські чола наглий гнів.
Це Ти сто літ показував мету і шлях
стовпом вогнистим,
ми виросли у спадщині Твоїй, як в сяйві сонця листя,
у куряві воєн, у мряці буднів час Тебе не зрушив.
Твоє наймення мов молитву кладемо на стяг,
бо знаємо, що мов тавро понесемо в життя
печать Твоїх палючих слів, що пропекла до
дна нам душі.
http://virchi.narod.ru/poeziya/antonich-inchi-zbirki.htm
1936
Attachment:
2809130.jpg
(5.5 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 09.09.2013, 23:51 | Message # 4 |
|
| ОЛЕКСАНДР ПІДСУХА
МОЇМ ДРУЗЯМ І ЗЕМЛЯКАМ
Можливо, хто спитає вас
Про мене і воєнний час,
То ви не знизуйте плечима
І не кажіть:
- Він був із тих,
Що хочуть віршами своїми
Двадцятий вік перерости.
Передусім я ваш поет,
І ваш поет я після всього.
Я з вами напинав намет,
Де фронтова ішла дорога.
Я з вами захищав Донбас,
Копав рови під Павлоградом.
І кулі сипалися градом
Тоді на мене і на вас.
Я з вами мерзнув на шляху,
То як забуть мені, скажіте,
І вас,
і бій
і ніч глуху,
І боєм витоптане жито?
Траплялося, коли в путі
Ми хліба іноді не мали,
Я вірші висипав на стіл,
І про вечерю забували.
...І знов туди, де ми росли,
Ми їдемо. Ревуть гармати.
І не жахайтеся, коли
Не знайдете своєї хати.
Але почуєте ви знову
Знайому пісню, рідну мову.
І ви з проясненим чолом
Я знаю, підете до бою,
Який гримить не за горою,
А за селом.
Коли ж хто запитає вас,
Про мене і воєнний час,
То ви не знизуйте плечима
І не кажіть:
- Він був із тих,
Що хочуть віршами своїми
Двадцятий вік перерости.
http://virchi.narod.ru/poeziya2/pidsyha.htm#zemlakam
Attachment:
8465645.jpg
(7.9 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 09.09.2013, 23:55 | Message # 5 |
|
| ЛІНА КОСТЕНКО
Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
твій плащик ледь прип'ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.
http://virchi.narod.ru/poeziya/kostenko.htm#znov
Attachment:
9559687.jpg
(7.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 09.09.2013, 23:57 | Message # 6 |
|
| ЛІНА КОСТЕНКО
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро - водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім'ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
кривавий світ, обвуглена зоря! -
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, -
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав - осипалась стіна.
http://virchi.narod.ru/poeziya/kostenko.htm#v-okopi
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 10.09.2013, 00:10 | Message # 7 |
|
| Анатолій Таран
ГЕНІЇ СВІТАННЯ
Що ж, поети – генії світання,
ведемо себе, як дітлахи?
Віршування, ніби вшанування
власної гордині і пихи?
Ситості душі і недороди –
все сприймаємо не в серці – на столі.
Ні, не лоскотунчиком народу –
наше місце на оцій землі.
Не проспати все і не приспати –
день сумлінням власним розбудить.
Бо поета лиш Вітчизна-мати
для народу може народить.
В душу глянь своїм пекучим оком,
не отверзи для олжі вуста –
стань на мить хоч на одну пророком,
крок зроби і попереду стань.
Що там буде – слава чи зневага,–
не за те хай плоть твоя тремтить.
Ніч є, день, щоб зважувать на вагах.
А світанок – щоб вперед світить!
Що ж, поети – генії світання,
ведемо себе, як дітлахи?
Віршування, ніби вшанування
власної гордині і пихи?
http://virchi.narod.ru/poeziya/taran2.htm#genii
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 10.09.2013, 00:11 | Message # 8 |
|
| Анатолій Таран
За всіх, кому на світі важко жить,
не батько винуватий і не мати.
Печаль на серці на моїм лежить –
я винуватий.
За тих, кого і щастя обійшло,
немає хліба і немає хати,
не звинувачуйте якесь всесвітнє зло
я винуватий.
За тих, кого там у труні несуть,
за тих, кого нема кому ховати,
в тім не природи фанатична суть –
я винуватий.
І знаю я лиш істину одну,
що треба серце задля інших мати.
Тож розділіть поетів всіх вину:
я – винуватий.
http://virchi.narod.ru/poeziya/taran2.htm#za-vsih
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 10.09.2013, 00:12 | Message # 9 |
|
| Анатолій Таран
Поет живе не роки – а печалі.
Поет живе не дні – живе любов.
І чим іде в житті він далі й далі,
тим все сильніш кипить у серці кров.
З печалі першої і першої любові
без відпочинку в серці пломенить
отой вогонь, що чути в кожнім слові,
що між громів сльозиною бринить.
http://virchi.narod.ru/poeziya/taran2.htm#poet
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 10.09.2013, 00:13 | Message # 10 |
|
| Анатолій Таран
НА ЮВІЛЕЙ ПОЕТА
Позбиралися в коло корови.
Ах яка це свята благодать,
коли можна посеред розмови
ще й ромашку суху пожувать.
І згадати коров'ячим словом
молодого, як цвіт, косаря.
І зітхається світло коровам.
І зітха на півнеба зоря.
Запливає зоря за лісами,
мов за обрій іде позіхать.
Мовчки місяць бреде небесами,
щоб сінця і собі пожувать.
Ах поете – ясний побратиме...
Між чужих зазіхань і пихи
кожен з нас за зорею ітиме –
ми пісень золотих пастухи.
А під місяцем зримо побачу,
там, де слід у далеке проліг,
знову падають очі собачі
золотими зірками у сніг.
http://virchi.narod.ru/poeziya/taran2.htm#na
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 10.09.2013, 00:15 | Message # 11 |
|
| Анатолій Гризун
СВІТЛИЙ СПОМИН
Пам'яті відомого українського
поета-байкаря Павла Ключини
Про вас би не писати, а співати,
Така сонценаповнена душа.
Надворі осінь, у садочках – ватри,
Накинете пальто, сіренький шарф.
І я зустріну незабутні скроні
На березі правічної Сули,
Де лиш туманів шатра безгомонні,
Як образи холодної імли.
...Ви прочитаєте небавом срібні строфи,
Ласкаво прошепочете: «Пішли».
І лагідно стріпнеться рідний профіль
На хвилях незбагненної Сули.
http://virchi.narod.ru/poeziya/gryzun.htm#svitliy
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 10.09.2013, 00:19 | Message # 12 |
|
| Наталія Білоцерківець
ТРИДЦЯТИЛІТНІ ПОЕТИ
Поети! В ці роки, важкі для покоління,
Коли минає блиск очей, вогонь сумління
І свіжість почуття,–
Все те, що з перших книг так весело вставало,
Вражало вчителів, школярок чарувало
Як юність, як життя,–
Нам спогади лишаються. За ними
Ми бредемо отарами нічними,
І дзвоники бряжчать;
Знов чуєм голоси кохані і даремні,
Оселі бачимо, покинуті і темні,
І сад, і ставу гладь...
Нам книги залишаються. За ними
Ми пливемо галерами тісними,
Чужих думок раби;
І стежим крізь віків скривавлені масиви
Шедеври, що несуть печать краси і сили,
Знання і боротьби.
Поети! В ці роки, важкі для покоління,
Що виросло в часи застою, тиші й тління
Пустопорожніх слів,–
Не навчене боротися і жити,
А лиш зітхати, мріяти, тужити
Я леліяти свій спів,–
Нам гордість залишається. Поволі
Вона вливає крила в спини кволі,
І йдемо по землі
Як учні – відкривать непізнані дороги,
Як орачі – орать забуті перелоги,
Як пізні журавлі.
Куди ж ми летимо – ми, журавлі з туману?
Кому ж ми кричимо крізь наболілу рану
Слабких і світлих фраз?
Ми летимо в поля оновлення країни,
Ми кричимо в серця нового покоління,
Що виросте по нас.
http://virchi.narod.ru/poeziya/bilozzerkivez.htm#tridzzatilitni
Attachment:
8469779.jpg
(7.8 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 10.09.2013, 00:20 | Message # 13 |
|
| ЛЮБОВ ДОЛИК
ЗЛОБА
Поет казав, що “знать, од Бога
І голос той, і ті слова”.
А як прийдуть тобі слова,
Як хмари, чорні й лиховісні, –
І обірветься голос в пісні,
І страх,
І чорная тривога…
О ні, поете, не від Бога –
В них вбивча сила, не жива.
Страшніші чорної грози,
Потворніші нічного жаху –
Слова кусають, б'ють, жалять.
Невидимі,
(бо ж навіть не комахи!) –
А як отруюють,
У серці як болять!
http://virchi.narod.ru/poeziya2/dolik.html#zloba
Attachment:
6601785.jpg
(15.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 10.09.2013, 10:36 | Message # 14 |
|
| Ірина Калашник
Ти вже поет, якщо навчився рими?...
Ти вже поет, якщо навчився рими?
Якщо й над римой навіть не подумав ти?
Ти пишеш в стовпчик, строчками крутими.
Свою ти душу хочеш донести?
Ти вже поет? Ти йдеш у ногу з часом…
Нова поезія дає нові рядки…
А думку сформулюєш іншим разом…
Ти пишеш, та не знаєш чим пекти.
Вірші - не просто римовані твори.
В них ритми, звучання, пісня, гармонія.
У них розквітають і квітнуть собори,
Там всесвіт і звук, і небесна симфонія.
Вірш може вбити, долю спаклюжити,
Кохання створити і вбити кохання,
Зруйнувати державу і все надолужити,
І відобразити вічність, чекання.
Сюди ти поліз без характеру й волі?
Тонка душа, чи, просто, слабак?
Ти добре подумай, чи хочеш ти долі,
Бути гонимішим бездомних собак?
Те що говорить хороший поет
Мало кому подобатись має.
Він - стрижень, народу тонкий силует.
Він - совість. І тим він усім допікає.
Це не поезія - плач у жилетку,
Душу на показ, якої нема,
Тиха розмова, про мене й таблетку
І те як залишилась дома сама.
Поети шліфують слово роками.
Довіку пізнають себе і світу суть.
Вони не пишуть аби-як рядками,
І не несуть всіляку каламуть.
Поезія - це праця, важка і невпинна,
Лупання об метал посередніх людців.
А визнання - річ уже вторинна,
Шлях до неї різний у митців.
Чи ж ти поет? Спитайся в себе ще раз.
Не можна, ні любить, ні жить наполовину.
Якщо поет, покаже теє час…
Вчись у великих і зустрінеш свою днину.
6.02. 2010
maysterni.com/user.php?id=4977&t=10&sf=1
Attachment:
7502292.jpg
(16.0 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 10.09.2013, 11:07 | Message # 15 |
|
| Іван Низовий
Коли до мене рима не приходить,
Пишу я білі вірші
І на них
Нанизую думок зелене листя:
Можливо, хтось помітить серед нього
Промінчик сонця чи хустинку неба.
maysterni.com/publication.php?id=84673
Attachment:
5064310.jpg
(13.3 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
|
|
|
