До речі, про поетичну школу точилася дискусія у новинах сайту, у цій публікації. Долучайтеся до обговорення - буду радий допомогти, тільки от де це зробити?..
Маєте рацію, але я вже давно звертаю увагу на зміст написаного. Проте коли і зміст, і віршоване слово (будова) на високому рівні - отримую велике задоволення від прочитаного. А ще... що цей вірш є на "Анумо..."
Усе ви правильно кажете, але ж як іноді важко усе це виконати. От приходиш з роботи - і щоб тебе ніхто не чіпав, хоча б годинку-другу Але ж усім відома аксіома - те, що вкладеш у дітей, маю на увазі перш за все ДУШУ (а не гроші), то і отримаєш потім через ...надцять років.
Ніщо не вічне у цьому світі. І залишиться у пам'яті поколінь лише те, що перекажемо ми у книжках. Не у електронних мережах Всесвітнього павутиння, а у книжках.
Було б добре, якби була подібна музична композиція, щоб під мелодію "Чорного вальсу" та прочитати вірш... А поки я не дуже добре зрозумів ось таке поєднання вальсу Білого та Чорного... :(
...мені здається, що далі ситуація буде тільки погіршуватися - таліби вже мають підтримку у деяких держав і на словах (на ділі, звісно, не так) кажуть, що будуть не проти послаблення вимог щодо суспільного життя, особливо до жінок
У наш час усе менше і менше випадків, коли люди щось роблять безкорисливо. Тому треба про це казати і Прометей один із прикладів, коли роблять добро не очікуючи на подяку...
Минуло вже 10 років, а проблема щодо спілкування українською і досі є, хоч і наприймали мовних законів. Та головне, якщо ми самі не будемо спілкуватися українською і також ті, хто ці закони приймають, то і далі матимемо проблему щодо мови у державі...
Тут я трохи не зрозумів: "Робити варто тільки власні помилки – А не в угоду, навіть мамі й тату" Читаючи, зрозумів, що не в угоду робити помилки мамі й тату. Але ж батьки не хочуть своїм дітям поганого. Тож, ймовірно, щось у цих рядках треба щось перебудувати. На кшталт: Робити варто тільки власні помилки – А не робити те, що хоче навіть мама й тато"
Мабуть, головне у цьому те, що "На жаль українець навіть найближчому сусідові по квартирі чи по вулиці не хоче допомогти"... Немає між нами самими єдності, немає
Пригадався принцип суспільно-економічних відносин: "свій до свого по своє", який ми сьогодні і ніби намагаємося дотримуватися, але ж чуже і краще, і дешевше, і просто... чуже, а не своє