Пт, 22.11.2024, 15:54
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Та в кожного своя вічність...

Крок за кроком, ненароком, почав задумуватись над тим, що люди насправді називають вічністю… Точніше, про те, що люди намагаються зробити вічним… Над собою…
Яке призначення людини? Очевидно, що – продовжити себе… Як пафосно кажуть: посадити дерево, побудувати дім, зростити дитину… З деревом і будинком все зрозуміло і буденно. З дитиною – складніше…
Народження, перші звуки, кроки, слова, осмислені дії… Що ми продовжуємо у дітях? Що ми лишаємо для власної вічності?
Чи багато дітей не чують озлоблених криків їх батьків і взаємних дорікань? Чи вчасно, без насилля, з розумінням вразливої і несформованої свідомості їм пояснюють: що можна, що не можна і чому? Кого ви продовжите у дітях, б’ючи по руках із зойком: «не можна»? Яку рису закладете, говорячи: «можна, якщо ти…»? Проекція жорстокості і цинічного торгу за вигоду чи належну поведінку? Чи в цьому ви хочете себе увічнити?
Так, ми – не ідеальні… Але наші діти народжуються ідеально чистими… І тільки потім вони стають такими, якими ми їх зростили… Не ідеальними…
Нема рецепту хорошого батька і турботливої матері. Зрозуміло, бо ми всі – різні, як і різні наші діти. Але якщо змалечку бачити хоча б намагання створення сімейного затишку, спостерігати ніжність і щирість відносин тата і мами, відчувати силу їх взаємного компромісу, повірте, у вас уже є пів рецепту для щастя ваших дітей, а – отже – і для омріяної вічності…     
Розмовляйте з малечою без упину. Не поспішайте робити їх дорослішими. Оберігайте, але й самі не соромтесь бути дітьми. Ліпіть з ними снігових баб і грайте у сніжки. Навесні саджайте дерева. Влітку на морі будуйте піщані замки. Восени засипайте один одного листям і бігайте у чоботях по калюжах. Хіба не в цьому дитяче щастя, коли твої батьки – твої друзі? Хіба не в цьому ще один крок до вічності?
І в вас були перехідні періоди. І вам було не легко вступати до самостійного життя. Але якщо ваш діалог не був диктуванням умов і правил, ваш менший друг чи подруга питатиме у вас поради і чекатиме розради, а не закриватиметься у власних закутках душі і не волатиме наодинці із думкою: «чому в інших – не  так, чому в інших – краще?»… Вічність – це коло… Зростіть з ними ще раз… Зростіть із ними кращими, ніж вас колись ростили…
А потім ви побачите їх сімї… Нема ніякої схожості, дежавю? Ви все зробили правильно, формуючи їх світогляд і характер? Вічність – ближча?
У швидкоплинності ви вже бабуся чи дідусь… І ваші діти з натхненністю продовжують починання, які ви у них заклали…
Радію з вами, що ваші діти – кращі за вас… Що в їхніх сім’ях панує затишок, любов і розуміння… Що вони завжди з радістю чекають на ваш візит. Бо ви і досі – їхній друг, якому можна довіритись, від якого навіть без слів прийде безкорислива допомога. І навіть, коли вас не стане, вас любитимуть.
Та в кожного своя вічність…   

Додав: Nemo (11.09.2021) | Автор: © Олександр Лавренчук
 
Розміщено на сторінці: Проза, Nemo

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1704 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
0
1 kraynyuk46 • 14:39, 12.09.2021 [Лінк на твір]
Дякую. Ви все написали правильно. Хочу  зауважити, що велике значення у вихованні дітей має ще й спадковість, про яку не можна забувати. Пам'ятаєте: "Яке коріння — таке й насіння".
avatar
0
2 Asedo1949 • 15:03, 12.09.2021 [Лінк на твір]
Дуже  гарна  настанова  для  тих  молодих  батьків  хто  хоче  задуматися  над  своєю  вічністю  і  виховувати   правильно  молоде  покоління,  але  є  й  ті,  які  не  читають  таких  прокламацій,  і, махнувши  на  все  рукою,  продовжують  калічити  долі  своїх  дітей,  а  разом  і  нації. Правда,  від  такого  відношення  до  цієї  справи,  земля  не  зійде  з  орбіти,  а  сонце,  як  і  раніше,  будитиме  їх  зранку,  але  ми,  як  нація,  будемо  топтатися  на  одному  місці  і  шукати  винних  у  своїх  негараздах. Одна  маленька  описка, п. Олександре,  вічність  не  коло,  а  спіраль  по  якій  ми  всі  рухаємося,  що  дає  нам  можливість  виходити  на  вищі  щаблі  розвитку.  З  повагою  Чумак.
avatar
0
3 spydut • 18:34, 12.09.2021 [Лінк на твір]
Справа виховання це справа навчання самого ж вчителя . Діти це не тільки обєкт для навчання , діти самі того не розуміючи і не знаючи навчають кожного , своєю безпосередністю , своєю чесністю , вони не знають підлабузництва , вони не мають деколи авторитетів , хоча треба завжди вчити дітей поважати старших . І тому важко молодому давати настанови старшим , бо з одної сторони треба сказати що і старші бувають неправі , а з іншої сторони ... Треба і мати субординацію , повагу до старших . Але ПРАВДА це основний аргумент кожного , тільки треба ще навчитися з ПОВАГОЮ ДО КОЖНОГО вміти сказати правду .
avatar
0
4 albert • 19:19, 13.09.2021 [Лінк на твір]
Сподобалося - ТАК ми не ідеальні . Це мабуть заохота для вдосконалення якому ніколи немає меж . ВПЕРЕД ВДОСКОНАЛЮВАТИ ДУШУ і думаю життя тоді буде всім краще ! up
avatar
0
5 virchi • 10:10, 14.09.2021 [Лінк на твір]
Усе ви правильно кажете, але ж як іноді важко усе це виконати. От приходиш з роботи - і щоб тебе ніхто не чіпав, хоча б годинку-другу :) 
Але ж усім відома аксіома - те, що вкладеш у дітей, маю на увазі перш за все ДУШУ (а не гроші), то і отримаєш потім через ...надцять років.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz