То вже нехай Катерина скаже сама про це. Я бачив тільки те, що звичайне обговорення вийшло за межі простих порад. Тож і взяв участь. Принаймні не перший раз після Ваших коментарів сайт трухає як корабель у 9-бальний шторм. Частина анумівців не один тиждень не може прийти до тями. Тож і заклиаю робити висновки. Не розлютитися і кинути сайт, а як і казав раніше, придивлятися, що, де, кому і як писати. Звичайно, якщо я не відбив у Вас бажання бути тут. Усе просто, хоч не так просто, як здається на перший погляд.
Поки нічого додати, крім того, що однозначно проти "безжалісного просіювання творів". Здається тут і є різниця між користувачами нашого сайту. Тому і виникає багато суперечок.
Добре, що я не можу віршувати, бо ніколи не буду думати, що у мене є майже досконалі вірші. Також спеціально не вдаюсь до глибокого розуміння теорії віршування, будови вірша, не можу написати сильний і стильний коментар (хіба що "зпіонерю" пару "покручених" слівців з нашого чи інших сайтів). Як і спочатку створення сайту, так і досі читаю вірші спочатку душею, іноді "настроєм" і тільки потім розумом (тут трохи схоже на те, що відчував під час написання коменту, але не точно).
Можливо когось обурить "слащавість" сайту, без крутих розбірок творів, без порад, від яких у одних авторів можуть піти сльози, а інші хочуть зі злості викинути з вікна монітор. Такого не повинно бути. Тож пане Вікторе, а також інші користувачі, давайте більш точніше обирати кому і що писати у коментарях. Не хочуть прислухатися, тож і не треба коментувати. Було б добре, якби полеміка була, як Ви казали у попередньому творі, гостра, жвава, але із посмішкою на вустах. А тут, бачимо геть по інакшому. Хто правий, а хто ні, час розсудить...
Завершу словами lirik1205: Я ніколи не був проти критики, яка приносить усім користь
... не хочу, щоб колись за свої так само червоніли інші... Тут Ви мені нагадуєте батьків, як своїм дітям дають настанови у такому тоні, що діти крім того, що обурюються, та до того ж роблять усе навпаки. Звичайно, прийде час і вони зрозуміють, що десь, у чомусь були не праві. Та усе з часом. Але Вікторе, знаєте, іноді так приємно робити помилки (а іноді батьки бувають не праві)!
Принаймні на цьому сайті я не хочу, щоб література була жорстокою. Більшість з коментаторів до цього твору і намагалися Вам про це сказати. З іншими словами згоден
Якщо ми будемо притримуватись того, що я вказав у коментарі №39, думаю у нас усе буде гаразд. Головне - відчувати міру! Можливо після 2-х зауважень треба було на тому сайті іншим зупинитись, а не показувати свою вправність у критиці. Що занадто, то не здраво
Професійних коментарів у мене ніколи не було, але чи на цьому, чи на інших подібних сайтах, коли відкриваю лінк, то пам'ятаю, я в гостях у автора. І веду себе відповідно, ніби я прийшов до нього до дому. Пам'ятаю, який у нього темперамент і відповідно буде реакція на мій коментар. І навіть давнім знайомим не завжди кажу усе "в лоб" відкрито при іншій компанії. Іноді відведу його у інший куток і вкажу на недоліки тихенько (це я про приват). Ніби усе ясно і просто. Чи не так?
Так. Я теж за критику. Мені здається і усі тут. Але коли автор твору відповідає не просто образою, а аргументує кожне своє слово, значить він свідомо написав ті чи інші рядки. Тож відповідно навряд чи можна його переконати у протилежному. Тут до того і слова пана Віктора: "я до півночі відстоював лише одне слово в рядку свого вірша".
Якщо вони не підтримають зауваження, то Ваше твердження "надалі буду признавати свої помилки" потрібно виконати. Принаймні щодо цього твору. Чи не так?