Пт, 27.12.2024, 12:26
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1058]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2700]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [811]
Вірші про мову [282]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [16]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [1000]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3398]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [204]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1225]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [320]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4494]
Філософам [1308]
Громадянину [914]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про рідний край
 

Щоб не казав я й щоб я не хотів...

Ходила з Сквири до Попільні "сквирка" –
Так називали люди паротяг.
Один вагон. За греблею зупинка,
Тут потяг уповільнював свій тяг.

І ми стрибали з нього біля річки.
Через леваду стежка навпрошки.
Вільха шепоче листям до вербички,
Кричать із очерету пастушки.

Летить-планує через став лелека.
Його буслиха у гнізді чекає.
Надворі літо. Липень. Південь. Спека.
Зозуля час по часу нам кукає.

Уже городи видно і садочки,
Дахи і стріхи повіток і хат.
А ми йдемо – розхристані сорочки…
Диви, ганяє кіт в дворі курчат…

Тини, паркани, плоти, перелази…
Колодязі – один на три двори.
Слова такі знайомі й цілі фрази
Я чую знову. Рідні явори

Мене стрічають тихим шепотінням,
Волові очка пурхають в саду.
Пахучі квіти радують цвітінням.
А я ніяк додому не дійду…

Вдягти із льону вишиту сорочку,
Босоніж стати хочу у траву.
Затим присісти на ослін в тіньочку,
Щоб попустить душевну тятиву…

Холодну воду я поп'ю з криниці.
З дороги змию пил з лиця та рук…
Несе вже мати миску полуниці,
За нею батько вийшов на рундук…

Й немов зійшло на мене провидіння,
І я раптово якось зрозумів,
Родинне в мене саме тут коріння –
Щоб не казав я й щоб я не хотів.

Додав: inkulinets (19.07.2013) | Автор: © RUSZIN
 
Розміщено на сторінці: Вірші про дитинство, Вірші про рідню, Вірші про рідний край

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 4416 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 virchi • 23:40, 20.07.2013 [Лінк на твір]
Щось не подобаються назви "Родинне коріння 2", "Родинне коріння 3"...
Це нагадує американські блокбастери з одними й тими самими назвами, до яких додається порядковий номер...
Можливо перейменуєте?
avatar
2 inkulinets • 09:36, 21.07.2013 [Лінк на твір]
Дякую за зауваженняю Я все відкладав вирішення питяння назв віршів... ДЯКУЮ!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")

leskiv: Щиро дякую за коментар s-16

leskiv: Пречудова у вас уява. Сподобався вірш. respect


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz