Цікаве поетичне сонцесплетіння, правда при дуже малій освітленості але його присутність відчутна. Мабуть для ЛГ найкращою порадою стане Франкове - лупаймо цю скалу...
Галасливе сьогодення воліє взагалі не знати про гріх, або говорити про нього, як про щось не суттєве, як таке, що не заслуговує на нашу увагу. Через те про цю небезпеку рідко нагадують своїм дітям батьки, не достатню увагу приділяють вивченню цього питання в школі, ліниво лунає це застереження з екранів телевізорів і радіоприймачів. Руйнуються людські долі, не складаються людські життя але ми воліємо все радше списувати на випадковість обставин, втручання інопланетного інтелекту чи ще на щось інше, а ніж побачити справжнього винуватця трагедії всього людства - гріх.
Ця іронія і на самого себе, бо також не один раз виникає бажання заплющити очі і не бачити, що діється навколо нас (як і в нас самих). Але так не можна, не маємо права. Потрібно жити духовно - з розплющеними очима, доки в душі є хоча б крапелька Божої любові.
Наболіле вирвалось із уст, як той колобок - втекло Деколи не вмію прикусити губу і ось щось таке пишеться. Хоча воно і зболене, нелукаве... Дякую, Вікторе.