На цей рахунок є дуже гарні рядки біблійного тексту у Івана Богослова: Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.
Часто доводилось і доводиться розмірковувати над глибиною цих істин... Значимо, коли є співпраця, бо від цього є користь ближньому і радість власній душі. Боляче, коли покладаєшся на людину (в тім числі і на власні сили), бо в кінцевому результаті нічого - окрім розчарування.
Так байдужість небезпечна бацила, бо на цьому грунті проростає і цинізм, і зверхність , і ... цілий букет духовних вад, які в кінцевому результаті позбавляють особливої Божої привілеї - бути спасенним.
І лише відновлене спілкування людини з її Творцем здатне перекинути цю затверділу скибу догори дном так, щоб на ній почали проростали паростки духовного відродження.