В людей також, як у світил небесних: магніти душ, дистанції закон. А то гляди: Юпітер - перелесник зіткнувся би з Венерою. Спокон... спокон віків, із сивого зарінку поставлене усе на мудру вісь: На відстані- любов сильніша! Жінко! А ти зривала яблука якісь... Чи ти бажала провідчути зблизька емоцій вулканічних пил...і крах? Хоча б на мить. Хай силою вітриська крильми переплистися. Просто змах і все...!- тепер сиди, пиши поеми, як дві зорі зійшли з орбіт своїх... А ми, нащадки, ще живі...і ще ми на кожнім нерві чуєм давній гріх. Відрощуємо сяйво відвібрацій із наших душ, правічних, наче рай, роздумуєм про мудрості дистанцій і пристрасті миттєві- що ж: нехай! Бо і в людей, як і в світил небесних, часами трaєкторії стрімкі cхрещаються в поривах ненавмисних. Ударна хвиля...вибухu яркі...
|