Незграбно руками вхопилася За холодну чаруючу ніч, І миттево усе зупинилося, Лише сунуть примари узбіч.
Безвучно пливуть непомічені, Пусті погляди кличуть вздогін, Душі буднями сірими стомлені, Ледь привстали з артрозних колін.
І прекрасного мить непомічена, Крок за кроком і голову вниз, Ніч, насправді, сумна і спустошена, Не для мене, на жаль лиш для них!
04.02.2012 Любочка Паламарчук
|