Гітаронько, позич мені струну
під Ля мінор сердечного настрою.
Нехай собі я пісню розгорну,
Зроблю зі звуків непоборну зброю!
На всі обмяклі, стерті вечори-
це будуть блискавиць прямі удари.
Душе, співай...! Співай- не говори!
Лови вольтовохвилеві стожари!
Акордів закипілий епіцентр,
оті гарячі, космосу, квазари,-
розвію, хоч сама згорю ущент,
Припавши серцем до душі гітари.
|