Ні, Катерино, не це! Щоб оконутися в ополонку ( колись "моржував", то такі асоціації виникають) потрібна мужність. В давні болючі спогади, теж важко повернутися, адже потрібно ще раз це пережити, пройти їх.
Це як у відомій пісні: сорочку мати вишила мені.... Так, колись казали, що на сорочці матері вишивають своїм синам майбутню долю. А ви, поетичними рядками, виплели справжню оду рушникові.
Краще вже хай "глушить" ніж "душить"... Та рима там вдала, підібрати щось краще теж не вдається. Трохи звуковий фон виділяється. Але це дрібниці. До речі, багато залежить і від дикції.
Побував на Вашому острові дитинства.... Гарно. Особливо сподобалось:
І хай не все в путі складалось так, як треба, І човник мрій моїх втонув у вирі справ, Нехай не я, а хтось зірки хапає з неба – Ніколи я в житті за цим не жалкував.