Тобою свічуся! Так довго в долі я любов вимолюю,
І диво дивнеє - Схололе серденько моє затоплює Любові зливами. Над нами неба синь уже розвиднілась,
Послала милості,
Це дивовижно є - спивати ніжності,
В ній розчинитися. Тебе цілунками могла б запестити
Аж до потьмарення,
В солодких маревах, мов птах, воскреснути
Десь по-під хмарами. Мені з'явився Ти, це безумовно є
Дарунком Вічності,
Від божевільності чуттів наповнення
Я знову свічуся. Душепроникнення не вбити відстанню
І заборонами!
Нам треба звикнути: усе, що істинне -
Поза кордонами. На серці висікла Тобі освідчення Й подяку Богові. У ночі місячні згораю свічкою
В чуттєвих спогадах...
|