То, що ж таке вірші? Цікаво й для мене... Відшукую ніші, Де все сокровенне; Недоспані ночі, Слова загадкові, Вагання жіночі І мрії бузкові, І серця горіння, Незгоди і бурі... Це віршотворіння - Життя у алюрі.
Дуже дякую,п.Наталю! Знаєте, слова умножати, як і поважати - цілком українські, а ось закінчення, можливо є не зовсім граматичними. Наразі не буду нічого змінювати.
Звичайно, що "нічого страшного нема", бо ми кожного дня долаєм якісь "межі", як ступені життя, але краще думати, що не одна, адже реклама має рацію, 1+1 - ти не один...Гарні роздуми.
Маєте рацію, Путін в образі сатани розбурхує війну вже на сирійській землі. Трошки по-іншому бачу закінчення, може сподобається. Продали душі сатані, Думки працюють скупо. Ллєте ви кров в чужій борні, Гнетесь тирану тупо!
Мово моя, Українська, моя рідна мово, За, що ж тебе так не люблять? Чому гонять слово? Чужі слова б’ють у груди, як вистріл гармати, Чому ж тебе, рідна мово, виганяють з хати? Чи не тому, моя люба, моя рідна ненько, Що умієш розказати, як болить серденько. Що умієш розказати, та ще й заспівати, Як горнуться, воріженьки, до твоєї хати. Як горнуться невігласи, та й тихо воркують. Вони ж тебе, рідна мово, навмисне не чують. Бо не можуть зрозуміти, та ще й втолкувати, Що на мові, Українській, треба розмовляти. Бо вона для нас єдина, вона наша, рідна, Ні на які заграничні, вона не подібна. Вона плаче і співає, вона учить жити, Свою рідну, Україну, навіки любити.
Чому не прийдеться,п.Ірино, прийдеться, але вже в іншому супермаркеті, бо там теж не сплять. Суть не в тому, що людина придбала якийсь продукт по дешевшій ціні, і - це добре, а в тому, що взагалі придбала, завдяки цим технологіям, бо викладаючи дома із сумки покупку, людина сама собі іноді дивується навіщо вона купувала той чи інший товар, а повернути і написати зауваження у книгу скарг ніхто не наважується, бо сприймає як свою помилку, ніхто ж не заставляв... Гарна тема для обговорення.