Вірш - непоганий, з українським духом степів й гайдамак, та вже не перший раз я звертаю Вашу увагу на вибір правильного слова і його наголос. Ось дивіться: ПритомИлись осІдлані кОні У похОдах звитЯжних змагАнь, тут наголос падає на останній склад. А тут все навпаки. ЗалишИлись в степАх огирІ, але ж правильно - Огири Між кургАнами й нЕбом гулЯти. - тут на передостаній, а від цього змінюється ритм при читанні. Одруківка - пихатихїь. І потім, як на мене, то останній катрен гарно б підійшов до катрена з яничарами і слуг посіпак, і закінчення було б тоді на оптимістичній ноті. Прошу вибачити за критику, але я роблю це без злого умислу. Наснаги.
Дуже гарний переклад до вірша, але було б добре, якби він стояв поруч з оригіналом, бо я, відкривши вірша, нічого не побачила і стала було обурюватися, що сайт наш вже не український, і навіть написала Вам своє обурення, але потім зрозуміла і виправилася.
Мабуть, скоро сон - дрімота, Що ночує біля плота, Завітає до хатини, До маленької дитини І, надівши диво - маску, Принесе Вікулі казку... Ось так от експромтом...
Як на мене, то непогано у Вас вийшло. Дивує тільки те чому викладено у категорії "вірші про кохання", адже це не вірш, а проза, яка так і значиться у виборі категорій.
Гарний життєвий опис, але я не збагну суті вірша, бо такий несподіваний початок і загадкове закінчення вказують, ніби на те, що це уривок з якогось великого твору. Не зрозуміло хто мав би кусати п'яти і хто хоче бути трутнем. Одним словом - філософія...