Мово моя, Українська, моя рідна мово, За, що ж тебе так не люблять? Чому гонять слово? Чужі слова б’ють у груди, як вистріл гармати, Чому ж тебе, рідна мово, виганяють з хати? Чи не тому, моя люба, моя рідна ненько, Що умієш розказати, як болить серденько. Що умієш розказати, та ще й заспівати, Як горнуться, воріженьки, до твоєї хати. Як горнуться невігласи, та й тихо воркують. Вони ж тебе, рідна мово, навмисне не чують. Бо не можуть зрозуміти, та ще й втолкувати, Що на мові, Українській, треба розмовляти. Бо вона для нас єдина, вона наша, рідна, Ні на які заграничні, вона не подібна. Вона плаче і співає, вона учить жити, Свою рідну, Україну, навіки любити.
Чому не прийдеться,п.Ірино, прийдеться, але вже в іншому супермаркеті, бо там теж не сплять. Суть не в тому, що людина придбала якийсь продукт по дешевшій ціні, і - це добре, а в тому, що взагалі придбала, завдяки цим технологіям, бо викладаючи дома із сумки покупку, людина сама собі іноді дивується навіщо вона купувала той чи інший товар, а повернути і написати зауваження у книгу скарг ніхто не наважується, бо сприймає як свою помилку, ніхто ж не заставляв... Гарна тема для обговорення.
Вірш - непоганий, з українським духом степів й гайдамак, та вже не перший раз я звертаю Вашу увагу на вибір правильного слова і його наголос. Ось дивіться: ПритомИлись осІдлані кОні У похОдах звитЯжних змагАнь, тут наголос падає на останній склад. А тут все навпаки. ЗалишИлись в степАх огирІ, але ж правильно - Огири Між кургАнами й нЕбом гулЯти. - тут на передостаній, а від цього змінюється ритм при читанні. Одруківка - пихатихїь. І потім, як на мене, то останній катрен гарно б підійшов до катрена з яничарами і слуг посіпак, і закінчення було б тоді на оптимістичній ноті. Прошу вибачити за критику, але я роблю це без злого умислу. Наснаги.
Дуже гарний переклад до вірша, але було б добре, якби він стояв поруч з оригіналом, бо я, відкривши вірша, нічого не побачила і стала було обурюватися, що сайт наш вже не український, і навіть написала Вам своє обурення, але потім зрозуміла і виправилася.
Мабуть, скоро сон - дрімота, Що ночує біля плота, Завітає до хатини, До маленької дитини І, надівши диво - маску, Принесе Вікулі казку... Ось так от експромтом...
Як на мене, то непогано у Вас вийшло. Дивує тільки те чому викладено у категорії "вірші про кохання", адже це не вірш, а проза, яка так і значиться у виборі категорій.
Гарний життєвий опис, але я не збагну суті вірша, бо такий несподіваний початок і загадкове закінчення вказують, ніби на те, що це уривок з якогось великого твору. Не зрозуміло хто мав би кусати п'яти і хто хоче бути трутнем. Одним словом - філософія...
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('