Змінивши букву У на В - думаю не змінило б думки, але Ваше право, як і що змінювати, бо Ви автор. А тепер щодо наголосів. Візьмем той злощасний рядок. " Для мене щастя - поруч завжди ти!" і запропоноване -Для мене щастя - коли поруч ти! Ви добре знаєте, що я не профі, але за час мого перебування на сайті були і такі випадки, як Ваш, так от, тоді пояснювалося, що якщо слово не ріже слух і воно всередині рядка, і не збивається ритм, то можна на наголос не звертати уваги, хоч це радше виняток ніж правило. Зверніть увагу, що і у Вашому варіанті, і в запропонованому однакова кількість складів, і наголошений саме останній склад, що не порушує ні розміру, ні ритму.
(11) В одного щастя- гроші у кишені, (10) В другого хата -хоч і є борги, (11) Ще в інших друзі , радощі щоденні, (10) Для мене щастя - поруч завжди ти!
(11) В одного щастя- гроші у кишені, (10) В другого хата -хоч і є борги, (11) Ще в інших друзі , радощі щоденні, (10) Для мене щастя - коли поруч ти!
Мені сподобалось, хоч трошки і ріже вухо перестановка слів, вказана в коментарі, п. Андрієм, а загалом гарно, за винятком, ось цього рядка. "Наше тепло лишилось назавжди!", може, написати так: Тепло осталось в душах назавжди. і потім... ми говоримо у розмовній мові у кОгось, а правильно у коГось, то Вам би потрібно написати: В когось є щастям гроші у кишені, і т.д.
Соціальна тема. Крик зболеної душі, але Ви забули, що віршування має свої стандарти, і якщо їх не дотримуватись, то виходить проза записана в стовпчик.
Незвична техніка написання. Читається важкувато, а щодо авторських наголосів (мої, моя), навіщо, адже це і є класичні наголоси, до речі, ось тут "вперше стануть на моЇ пороги." проситься наголос на мОї. Одруківка чи слово - " івік..." ?
Там у них взагалі щось намічається грандіозне. Шукають намісника чи послідовника, а Путін - пуп землі. Все у власті Божій, тому, якщо Він таке допускає, значить ми повинні це бачити.
"хто ж із вас двох нещасніший?" - дуже складне питання і однозначної відповіді немає ні в кого. От Ви пишете, що вона вільна у своєму світі, а, може, ми тільки думаємо, що вона вільна, бо мені не один раз приходилося спостерігати за такими людьми(працювала в аптеці при лікарні для душевно хворих), і не один раз бачила їхні емоції. Вони і сміються, і плачуть, і розмовляють самі з собою, як нам здається, але це не так, бо це їх світ і невідомо, що вони в ньому бачать, а те, що вони в своєму світі не одні, то мені здається очевидним, бо існувати одна людина не може. Наша психологія - далека до досконалості, а наш спосіб життя, наш статут не дозволяє іншого сприйняття.
Яка образа,п.Наталю...просто я дуже справна громадянка і жодних виборів не пропускаю, і за Яника я не голосувала, але сьорбаю юшку з усіма... А щодо часів, то здається, таких як зараз, ще не було. Дякую!