Симфонія осені.
Маленька іскорка тепла, Немов мазками Рафаеля, Лягла на відлиску стебла, Де шлях закручує хурделя. Струмить симфонія листви, Гудуть в співзвучності мотиви Так, ніби шепчуть молитви, І їм нема альтернативи. Сіяє сонячна блакить, Та вже без літнього пожару, Лиш тільки тихо золотить Земний покров святого дару. Приємне серденьку тепло І тихий шелест листопаду Дають надію, що стебло Знов розів’ється в лоні саду.
Додав: Asedo1949 (30.10.2015)
| Автор: © Катерина Чумак
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1260 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 19
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА