Вірш заставив задуматись, бо я теж вважаю себе римувальником, але вже без цього римування не виходить, якось хвилею набігають слова, складаються рядки, і приходить розуміння, що треба знайти ручку, щоб записати, бо на пам'ять уже надії нема, а не запишеш, то поминай як звали...Гарно!Дякую!
Вірш писався на єдиному подиху так, ніби мені його "хтось" нашіптував, і я тому "комусь" повірила, бо мені теж вірш сподобався, тому я й не стала нічого змінювати. Дякую!
Пане Володимире, цей вірш уже не перший, то може, вже пора братися за правильність розміру, рим і ритму, бо бачу, що наснаги Вам не бракує, а техніки замало. Відкладений - тільки сир добрий.
Гарні, патріотичні слова, але зверніть увагу на наголос у слові - сИльне, а також у рядку- "І вже його не здується вітрами," краще буде - І вже воно не здується вітрами, або - І вже його не здуєш ти вітрами. Одруківка - піднімем. - за активність.
Як на мене, то непогано... маленька поправка... Душа страждає іноді в поета, що тільки вити чи репетувать; я плюнув би в ранимого естета, та дзеркало мені ж і витирать.
Мені завжди подобалися Ваші витіюваті задуми, а щирість думок - вражає. Погоджуюся з п. Людмилою, огріхи є, але їх легко виправити. Якась незначна помилка заставила вірш перейти у прозу, то, може, тому картинка не малюється, та я його прочитала ось так, правда, з третьої особи перейшла у другу... Якщо ще занадто рано Почути тобі «неба крик», То стань же аеропланом, Що в ньому блукати звик. Коли тобі в цьому світі Не витіснено на карб, То стань єси неолітом, Де тиснення - дійсно скарб, Та досі тиняйся пішки, Де будень і кум, і брат, А я хочу дива трішки, І двійко смішних малят.
Вибачте, п.Іване, але Ваші думки якісь каламбурні. От про що йдеться у Вашій думці ?... про дощ, слово, тюрму, правду, сад, щастя чи радість, яка чомусь без дна. Розумію, що нескінченна, але, якби не було горя, то ми б не знали, що таке радість. Ви вже так стискаєте свою думку, що одним словом хочете розказати про все. Якщо вже на те пішло, то думку треба виносити, правильно і дохідливо викласти, обґрунтувати, а коли треба то й боротися за неї, відстоювати.
Вас треба оцінювати тільки за те, що у своїх віршах Ви несите таку велику, безмірну любов до України, якої ой, як не вистачає багатьом українцям. Дякую!
Уже відгуляло тепло. Поникли всі барви іскристі. Здається, цього й не було, Лиш хмари звисають перисті... То так - експромт, визваний віршем і погодою за вікном. Одним словом - осінь.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('