Моя ти мово!

Моя ти мово, рідна веселкова ,

Ти кольориста ,мов сама веснa,

Пташина пісня, що несе ранкову

Мелодію родинного гнізда.

Те перше слово, що із уст злетіло,

Ввійшло у душу, ніжне, запальне,

Гніздечко звило ,корінь запустило,

І слово це, життям мене веде!

І вже воно не здується вітрами,

Не спалиш сонцем, морем не заллєш,

Бо з першого отого слова мами,

Застукотіло тисячі сердець!

Плекаймо мову! Чародійна сила

Захована у ній. Це зброя дій!

Любім її, напнім надій вітрила,

Сміло вперед! Піднімем нарід свій!