Непогано, п. Наталю, та закінчення для мене якесь незрозуміле. "Вічне стане життя, укорінеться!" Життя, з точки зору Вічності, - вічне було, є і буде, і як воно, і де укоренИться (3 особа м.ч.) так правильно звучить від - укоренитися, теж незрозуміло. Зверніть увагу на рядок "Та не довго кольори" тут збивається ритм із-за наголоса, може, вжити слово фАрби. Ну і ще одне слово - Розпутний - а. е. який поринає в розпусту, поводиться аморально, як самі бачите, те слово до метелиці немає ніякого відношення.
Мені подобається Ваш переклад.(нотам) Ви мене заразили, бо це, як ребус. Ось що вийшло. Є душі, свята у яких простота Поступками грається, як по нотах. Наївність - оця грандіозна деталь Творцям, лиш властива, і ідіотам.
Так, ніби й сама побувала у цьому парку, та все ж правильніше оцей рядок "Життя в парку, так колоритне," буде написати так: Життя у парку - колоритне. Здивував мене ось цей вираз -"Ворон піднялась зграя в вишу," бо слово виш вживається коли йде мова про вищу школу, наприклад,- студенти вийшли з вишу. Наснаги!
Вірш заставив задуматись, бо я теж вважаю себе римувальником, але вже без цього римування не виходить, якось хвилею набігають слова, складаються рядки, і приходить розуміння, що треба знайти ручку, щоб записати, бо на пам'ять уже надії нема, а не запишеш, то поминай як звали...Гарно!Дякую!
Вірш писався на єдиному подиху так, ніби мені його "хтось" нашіптував, і я тому "комусь" повірила, бо мені теж вірш сподобався, тому я й не стала нічого змінювати. Дякую!
Пане Володимире, цей вірш уже не перший, то може, вже пора братися за правильність розміру, рим і ритму, бо бачу, що наснаги Вам не бракує, а техніки замало. Відкладений - тільки сир добрий.
Гарні, патріотичні слова, але зверніть увагу на наголос у слові - сИльне, а також у рядку- "І вже його не здується вітрами," краще буде - І вже воно не здується вітрами, або - І вже його не здуєш ти вітрами. Одруківка - піднімем. - за активність.
Як на мене, то непогано... маленька поправка... Душа страждає іноді в поета, що тільки вити чи репетувать; я плюнув би в ранимого естета, та дзеркало мені ж і витирать.
Мені завжди подобалися Ваші витіюваті задуми, а щирість думок - вражає. Погоджуюся з п. Людмилою, огріхи є, але їх легко виправити. Якась незначна помилка заставила вірш перейти у прозу, то, може, тому картинка не малюється, та я його прочитала ось так, правда, з третьої особи перейшла у другу... Якщо ще занадто рано Почути тобі «неба крик», То стань же аеропланом, Що в ньому блукати звик. Коли тобі в цьому світі Не витіснено на карб, То стань єси неолітом, Де тиснення - дійсно скарб, Та досі тиняйся пішки, Де будень і кум, і брат, А я хочу дива трішки, І двійко смішних малят.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('