Усе, як завше – щось утрачене, щось лічене Помежи доль – розхитані мости. І гріє досі ще каштановими свічами Ота весна, що вміла доцвісти. Вино солодке, білий хліб і святість паперті, Правічний сум доріг-кардіограм, Де світ змілілий у цитриновому заході Свої казки нашіптує богам.
Дякую! Малося на увазі природу...Бог сонця, Бог землі і т.д.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
