Не клітинні у нас чесноти, Лиш вібраціями хвильовими Залишають той вірус цноти. І не знають його херовими. Тільки людство йому підвладно, Що гріхами зросило землю Йзаразитийогонескладно, Аспокутуватьяк - невнемлю…
Ох і нафілософствували Ви, п. Таміло. Знаєте, це наша фантазія і страхи. Вчені доказують, що тіло у нас не одне, що світів - безліч, але ми матеріалісти і великі невіри. Можливо все так, як у вірші, а, може, ні, адже ніхто не повернувся звідти " де немає зими", щоб розказати, як воно насправді...
Маєте рацію, бо нині стільки зла на землі і неправди, що Ісус наш вмирає кожного дня, а ми, навіть не придаємо великого значення тим ділам своїм, які вбивають Його.
Гарно! Тривогою і болем пронизаний ваш вірш. Воно й не дивно, адже пандемія накрила , майже ввесь світ і за цим хвилюванням ми не бачимо весняної краси. Нічні заморозки і холодні денні вітри не вписуються в поняття тієї весни, яку ми знали раніше, як не крути, а на дворі квітень.
Позитивна Ваша поезія, гарні епітети гріють душу. У вас все тільки брункується, а у нас вже цвіте, правда, незнамо , що вийде з такими перепадами погоди.
На фоні коронавірусу війна, ніби й притихла, але насправді вона, як і ця пандемія забирає життя і тепер у нас по всій країні передова. Знаю, що так писати важко, та Вам вдалося. Болючий вірш, але це наша реальність.
Купа часу пройшло від часів Цицерона і нашого сьогодення, а земля і пов*язані з нею проблеми, як тоді, так і тепер визивають полеміку серед людей, складається враження, що ми ходимо по колу.
Нам Всесвіт наглядно показує нашу малість, нашу нікчемність разом з усіма нашими науками, перед Отцем нашим небесним. Про чистоту не тільки рук, а всього тіла і душі, є чіткі настанови у біблії, але ми такі зарозумілі, що де там... от і докотилися.
Дійсно, перший крок не тільки для дитини, але й дорослої людини, ба навіть для держави, буває важко зробити, зате, зробивши той перший крок, приходить впевненість. Дорогу здолає той, що йде, бо він у русі, а рух - це життя.
Нема в нас нині медицини?А ви скажіть – но, що в нас є???Чи олігархи, лиш причина,Що Україна відстає? Ми знов шукаєм винуватихЩоби зігнати свою злістьНа вищих, владних і багатих,А Схід горить вже років шість. Не насміхайтесь, бійтесь Бога, Вогонь хвороби не вщуха… Чекає нас важка дорога. Не боїтеся ви гріха? Не нам судити кому вмерти,А кому жити літ до ста…Хвороба візьме свої жертви,Адже з*явилась неспроста.
Чудово, що муза з Вами і ми будемо мати можливість насолоджуватися прекрасними віршами. Дорогенька, час виліковує всі рани, якими б вони глибокими не були. Рада Вас знову бачити на сторінках сайту.
Пророцтво - це невдячна справа, бо вже стільки разів пророкували кінець світу, що прийшли до висновку - кінця світу не буде. Думаю, що у кожного свій кінець світу. Так, новини для землі і людства - не дуже втішні, але ті, що з Богом, ті, що чисті душею переживуть всі катаклізми.
Чому ж не розуміють? Розуміють..., але ті, що розуміють не мають сили, а ті, що не розуміють чи не хочуть, вважають, що краще лизати зад ніж сперечатися. Дякую!
Яке у вбивці каяття? І де у нього совість? У війнах, лиш його життя,Як нескінчена повість… Убити, знищити, нагнуть –Для нього насолода.Він може навіть не збагнуть,Яка від цього шкода. У нього пунктик в голові,Це ж вид – пітекантропи.Убивство в нього у крові.Він рветься до Європи.