Там, де немає зими,
В царстві густої пітьми,
В далечині від скорбот
Спить безтурботний народ.
Міцно сповитий тим сном,
Всіх "небожителів" сонм.
Світом не правимо ми
Там, де немає зими.
Там не існує розлук,
Горя, страждання і мук,
Щастя, кохання, пригод,
Почестей і нагород.
Всі ми - лиш Божі сини.
І бідняки і пани,
І простаки й мудреці -
Тихі, байдужі мерці.
Тільки ти не поспішай
В Богом покинутий край.
В нетрях глибокого сну
Ти не зустрінеш весну.
Слід цінувати життя,
Щирі людські почуття.
Зрештою будемо ми
Там, де немає зими.
Ох і нафілософствували Ви, п. Таміло. Знаєте, це наша фантазія і страхи. Вчені доказують, що тіло у нас не одне, що світів - безліч, але ми матеріалісти і великі невіри. Можливо все так, як у вірші, а, може, ні, адже ніхто не повернувся звідти " де немає зими", щоб розказати, як воно насправді...
Дякую за підказку щодо зірочок, пані Катерино, і за коментар також дякую. З зірочками я тут трохи намудрила, а моє філософствування - це результат сидіння в ізоляції на карантині, коли дурні думки так і лізуть в голову, хоч в інет не заходь і в телевізор також.
Ніхто не знає, що там... Будемо насолоджуватися тим, що маємо тут. Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
