Тут Ви маєте рацію, не було тільки цього, а все реште вже було і, на жаль, безрезультативно. Думаю, що ще зарано бити тривогу, ще бринить якась маленька надія, адже молоді, завзяті завжди добивалися перемоги, з огляду на історичні факти. Дякую!
Ви вважаєте, що це вірш? Я думаю, що це просто Ваша думка, до того ж непогана, хоч буває таке кохання, що краще його й не знати. Спірне питання скажу я Вам...
І що цікаво, ті що були вже при владі (і не раз) такі розумні, такі правильні, "а віз і нині там", як в байці Крилова. Мені, слухаючи їх, так хочеться запитати: - Що ж ви робили будучи при владі??? Дякую за розуміння і репутацію!
Нічого чекати на того дядю, тобто на прибиральників, самі, засукавши рукава і, як казав мій внук коли ще був маленьким, руцями, руцями... На нас світ не закінчується. Ми вже, як кажуть, випадаєм з обойми, але є наші послідовники і на них вся надія. Дякую!
Погоджуюся з Вами, що із війни - два виходи - переможець і переможений, та якщо розглядати війну з Вашої точки зору, то можна прийняти все наше життя за війну, бо тут присутні грабіжники і ті, що бороняться, однак ніхто не вважає життя пропащим. Пані Наталю, скажіть, у чому повинні солдати з тієї чи іншої сторони, які і провадять всю війну, і помирають чи залишаються каліками?... але ж війну не вирішують на полі бою, а в кабінетах. Щодо Ваших слів, що Україна, або здасться, або буде боротися, то не мені Вам розказувати історію нашого краю, Ви й самі добре знаєте, що Україна завжди була і до сьогоднішнього дня є у боротьбі за волю, мабуть, це наша карма. Не розумію чим вразив Вас саме цей катрен, та все одно щиро Вам вдячна за коментар.
Як я Вас розумію, бо й сама іноді готова взяти автомат в руки, але це тільки наші емоції . Самі знаєте, як наша земля полита густо потом і кров*ю, але ми поколіннями не робимо висновків, бо ми - інертні, можливо тому, що гноблені і боїмося тієї вільної думки, що ми щось можемо, і чекаємо що прийде хтось розумніший чи спритніший. От він той спритніший ( вірніше вони) прийшов і розвів таку корупцію, що ми тепер найкорумпованіша країна в Європі. Війна - це насильство від якого виграє якась невеличка частина населення, а решта - страждає. Нам не воювати треба, а виправити законодавство, суди, щоб жити, не кожен зі своєю правдою, а за правильними законами і, засукавши рукави, добросовісно працювати, щоб вичистити українську ниву від всякої наволочі. Кожний українець має брати активну участь в житті Країни і бути відповідальним за свої справи. Ось така моя думка.
Як дивно звучать Ваші слова "що ми — люди, і займаємо найвищу сходинку в еволюції органічного світу. " після тих подій, що відбулися в Нових Санжарах. Гарний вірш і Ваш, і батька героя, та останні події мене вразили так, що не можу прийти до пам*яті. Мене пече одне зепитання - кому це понадобилося??? і хто за тим стоїть??? Не вірю, що це зробили полтавчани...
Я розумію, що йдеться не про нашу державу, але чому б і ні... "чи не могли б ми розчесати так Державу,звільнивши її від безглуздя і жадоби?!" Слушне питання, але як з ним справитись, коли так багато "мудреців"
Пані Іванно, але ж упертість не завжди є добрим помічником в порозумінні, то як ми маємо порозумітися зараз зі Сходом, який має явно свої погляди на життя, адже пані Тамілла уже розклала на пальцях, що українці не тільки ті які знають слово колодій. От візьмемо мене. Я виросла на Західній Україні і мені вже за 70, але про колодій не чула. Великий піст в нас асоціюється із іншими правилами. Кожна неділя мала свою назву. Не пам*ятаю всіх, але деякі, як наприклад: сиропустна, маслопустна, Богородицька, вербна і великодна. Про бліни з ікрою ніколи мови і не було, про них ми дізналися із кінофільмів, і так як це смачний продукт то припав усім до душі. От і все. Ви з колодієм, ми без тієї назви, але всі живемо в Україні і хто бажає дотримується Великого посту.
Це,пане добродію, мій крик душі і не варто вибачатися, бо я - невелике цабе, і приймаю всякі зауваження на яких і вчуся. Красно Вам дякую за коментар! Зазвичай я стараюся виконувати перераховані Вами пункти у своїх віршах, але тут я дозволила собі бути розкутішою, адже є вільний стиль, білий вірш і т. д. Скажіть, Вам було важко читати вірш? А тема Вам зрозуміла? Іноді, щоб порозумітися - варто помовчати. З повагою Чумак.