Я поділяю думку дідуся. Не вміли ми знаходити розуміння з природою, кривдили, нищили все, що могли покоління за поколінням, але колись треба за це все відповісти, ось і настав цей час. Вірш прекрасний!!!
Гарний вірш, зачіпає глобальні проблеми сьогодення. Я не гадалка і не ясновидяща, але скажу вам певно, кінця світу не буде, бо не для того, ГОсподь, сотворив Землю, і лілеяв її мільони століть, щоб тепер знищити, але глобальні зміни нас чекають, і не тільки в погоді.
Знаєте, я думаю, що плачемо ми тут на землі, а ті хто там - дома, тому плакати їм нема чого. Всі, хто хоч краєм ока побачив це, не мають бажання вертатися на землю. Задля рими, хай буде так, ніби і зжилося. Дякую!
Дякую,п.Роксолано! Я сама не можу спокійно читати того вірша, але він прийшов в одну мить, напевно, Богу, було угодно, щоби він був написаний саме так.
Дора байка. Колись також порівнювала наших депутатів до трутнів. Закінчення мого вірша таке: Ну хіба вас не дивує, Що так ніби рій вирує, І розумна, бджола – мати, Кормить трутня – депутата.
Та приходить та пора, Вже природа так дала. Бджола вулик прибирає, Трутнів, нАмертво вбиває.
О, прекрасна, дівчино - красуня, В тебе довгі коси, дивний стан. Все своє кохання принесу я, Вилию до ніг, як океан. Це моє бачення, а ось трошки переробила ваш варіант з дотриманням рими і розміру. О, прекрасна, дівчино- Княгине! Коси твої чистий водограй! Блиск від них на хвилях тихо лине, Райдужний, барвистий, справжній рай.