Дуже гарно передано біль і тугу людської натури, тільки на початку я думаю, що тут одруківка, не "Так", а просто - Та- як на мене, буде доречніше, в противному випадку треба сказати, наприклад: Так, як ридають дощі - або - як плачуть мокрі дощі - Так не побачить ніхто мої сльози. З повагою. Без образ.
Переклад дається нелегко, бо не завжди можна знайти слова з потрібним значенням, навіть, в такій близькій мові, як російська, але зважаючи на вільний стиль оригіналу, Ви добре передали суть і настрій цього вірша.
Пане Василю, Ви розтривожили мою душу своїм віршем, а на очі навернулися сльози, бо дуже болісні Ваші спогади минувшини, але й не краще наше сьогодення. Майже кожне століття вмивається в людській крові, а людина не розумнішає, тільки стає агресивнішою.
Мабуть, всі пам'ятають вірш Чуковського " Не легка та робота із болота тягти бегемота" Так ось ми так загрузли в цьому болоті світових криз, що не одне покоління буде у ньому борсатись, поки викараскається, а ми хочемо все і зараз.
Через моря і океани Летить для друга допомога, Щоб залічити серця рани, Бо діти ми - одного Бога. Ми всі живем в одному домі, що називається Землею, І хоч не завжди ми знайомі, Та Землю всі зовем своєю. Брати і сестри ми по крові. Промінням сонечка зігріті Шануємо життя в любові, Святого Батька рідні діти.
Мені дуже приємно.п.Таміло, що Ви знайшли час, щоб все конкретно розкласти по поличках. Признаю, що вжила застарілі слова, але вони не такі вже й старі, щоб їх не знали сучасники.Знаєте, переді мною стояла мета захистити мову, яку тепер просто знищують, і хотілось дійсно писати простою мовою народу, але,як воно часто буває, в той час вилітають з голови всі слова, і от яке перше згадала, те й римувала.Ви ділите сівачів на чистих і ті, що засмічують, а я не ділю, бо Вселена приймає всі сказані нами слова. Я тільки шкодую, що люди не розуміють, що творять, і чим більше буде засмічених слів, тим гірше буде нам жити. Я Вам дуже вдячна за нашу розмову.