Дякую,п.Роксолано! Я сама не можу спокійно читати того вірша, але він прийшов в одну мить, напевно, Богу, було угодно, щоби він був написаний саме так.
Дора байка. Колись також порівнювала наших депутатів до трутнів. Закінчення мого вірша таке: Ну хіба вас не дивує, Що так ніби рій вирує, І розумна, бджола – мати, Кормить трутня – депутата.
Та приходить та пора, Вже природа так дала. Бджола вулик прибирає, Трутнів, нАмертво вбиває.
О, прекрасна, дівчино - красуня, В тебе довгі коси, дивний стан. Все своє кохання принесу я, Вилию до ніг, як океан. Це моє бачення, а ось трошки переробила ваш варіант з дотриманням рими і розміру. О, прекрасна, дівчино- Княгине! Коси твої чистий водограй! Блиск від них на хвилях тихо лине, Райдужний, барвистий, справжній рай.
Сказати нічого не можна, як тільки дуже гарний вірш, бо все в ньому чітко і правильно написано, дійсно математичний підхід. Одне слово для мене не зрозуміле "звища". Одруківка "наче першокурсники"
Мені дуже сподобався вірш. Емоційно, легко і приємно.Одне чого я не розумію, прошу пояснити: "Ти знаєш, то лише чарівні сльози Торкають без твоїх цілунків віч." Якщо торкають-то вічі, якщо віч-то торкаються. Може я чогось не розумію?