"Вже майже досить, натискаю я на "стоп" І коротко скажи найкрасивішій топ, Що ти, найкращий в цілім світі чоловік, І ви розбіглися не "майже", а навік...
Сильний вірш, п. Василю! А завтрашній день нас, ох, як "обдарує"за ті незбагненні плоди взяті бездумно у природи, за війни, за скверни, за всі гріхи наші тяжкі, а найбільше за те, що ми такі невіруючі, що й собі не вірим.
Гарно, але вже дуже по дорослому звучать акорди вірша. Ще дуже ваш вік молодий, а вже такі відчуття. Бувало у ваші роки скільки б не наробилася, а встанеш зранку і ніби й нічого не було.Цей вірш для мене.Дякую!
Вдячна вам,п.Іване, за коментар і підказки.Не маю я ніяких посібників,все своє ношу з собою,але з вашої доброї поради скористаюся і на скільки мені позволить моя мінімальна пенсія щось підкуплю.
Мово моя, Українська, моя рідна мово, За, що ж тебе так не люблять? Чому гонять слово? Чужі слова б’ють у груди, як вистріл гармати, Чому ж тебе, рідна мово, виганяють з хати? Чи не тому, моя люба, моя рідна ненько, Що умієш розказати, як болить серденько. Що умієш розказати, та ще й заспівати, Як горнуться, воріженьки, до твоєї хати. Як горнуться невігласи, та й тихо воркують. Вони ж тебе, рідна мово, навмисне не чують. Бо не можуть зрозуміти, та ще й втолкувати, Що на мові, Українській, треба розмовляти. Бо вона для нас єдина, вона наша, рідна, Ні на які заграничні, вона не подібна. Вона плаче і співає, вона учить жити, Свою рідну, Україну, навіки любити.
Я придержуюся такої ж думки, як п.Галина. Українську мову повинні знати всі, але цей сайт, як я розумію одинаковий для всіх, і для тих, хто закінчував інститути, і для тих, хто може не мав змоги закінчити середньої школи, але віршоване слово любить і вкладає в нього всю свою душу. То ж давайте коментувати, учити і підказувати в дусі закона Божого: возлюби ближнього свого, як самого себе.
Мені сподобався вірш. Щодо помилок, скажу так: не помиляється той, хто не працює, але я прошу прислухатися до коментаря п.Івана і зробити розумні висновки.
Дякую,п.Іване.Я не дуже розумію, що ви хотіли сказати своїм коментарем поповоду(стук-грюк).До цього вірша я поверталася чотири, або й п'ять разів і кожний раз щось змінювалось, і нарешті я вирішила, що можу друкувати.Про яку старанність йде мова?