Мово моя, Українська, моя рідна мово, За, що ж тебе так не люблять? Чому гонять слово? Чужі слова б’ють у груди, як вистріл гармати, Чому ж тебе, рідна мово, виганяють з хати? Чи не тому, моя люба, моя рідна ненько, Що умієш розказати, як болить серденько. Що умієш розказати, та ще й заспівати, Як горнуться, воріженьки, до твоєї хати. Як горнуться невігласи, та й тихо воркують. Вони ж тебе, рідна мово, навмисне не чують. Бо не можуть зрозуміти, та ще й втолкувати, Що на мові, Українській, треба розмовляти. Бо вона для нас єдина, вона наша, рідна, Ні на які заграничні, вона не подібна. Вона плаче і співає, вона учить жити, Свою рідну, Україну, навіки любити.
Я придержуюся такої ж думки, як п.Галина. Українську мову повинні знати всі, але цей сайт, як я розумію одинаковий для всіх, і для тих, хто закінчував інститути, і для тих, хто може не мав змоги закінчити середньої школи, але віршоване слово любить і вкладає в нього всю свою душу. То ж давайте коментувати, учити і підказувати в дусі закона Божого: возлюби ближнього свого, як самого себе.
Мені сподобався вірш. Щодо помилок, скажу так: не помиляється той, хто не працює, але я прошу прислухатися до коментаря п.Івана і зробити розумні висновки.
Дякую,п.Іване.Я не дуже розумію, що ви хотіли сказати своїм коментарем поповоду(стук-грюк).До цього вірша я поверталася чотири, або й п'ять разів і кожний раз щось змінювалось, і нарешті я вирішила, що можу друкувати.Про яку старанність йде мова?
Дуже вдячна,п.Маріє, за щирий коментар і підказки.Виправилась.Я знаю, що зі знаками пунктуації у мене проблема, може підкажите де знайти матеріал на цю тему, щоб дещо згадати, а дещо і вивчити.Буду вам вдячна.