Життя наше - не мед і це правда, в плані соціалки, але вірш не про це, а взагалі про життя, яке не встигло початися, як вже й закінчується, і в моєму віці це дуже помітно. Дякую!
Сумно, бо здавалося, що життя буде вічним, особливо в молодості, а воно ось вже і закінчується, і, ніби його й не було, і, ніби ось тільки вчора...Хтось із мудрих казав, що людське життя - спалах на Вселенських теренах, і тепер я йому вірю.Дякую!
Життя - іноді прикра штука, особливо, як річ йде за тещу чи свекруху, і хоч ми майже всі ходимо в цих іпостасях, анекдотичні історії не припиняються. Можливо, ці "перчинки" і допомагають нам жити.
Якщо вже так мислити глобально, то любов - Бог, а людина - результат Божої любові. В людині горить та іскра любові дарована Богом навіки за яку ніхто не вимагає ніякої плати, яка гріє людину все життя, яка єднає людей світу, яка ніколи не вичерпується і несе тільки добро.
З насолодою прочитала обидва вірша, але мушу Вас попередити, що на сайті можна друкувати, особливо на головній, вірші тільки українською мовою, а на форумі - іншими мовами. Ваші автобіографічні дані мене вразили тим, що вірші приходять, як і до мене чи вдень, чи вночі, і залишається їх тільки записувати, і дещо відкоригувати. Наснаги!