Я - жінка, мама - Таїна довколишнього світу. Вітрами гнана, Та несу в собі зачаття цвіту, І хочу миру, Для Землі, і для всього живого. Не прагну виру У житті, а спокою святого...
"Немов павучиха голодна - т р и в о г а У грудях усілася, не відпускає..." Як на мій погляд - дуже влучне порівняння, бо вся Країна, ніби й справді заплутана тією павутиною тривоги, немає радості сприйняття завтрашнього дня.