Осінь і кава. Спітнілий квадратик вікна…
Мжичка січе монотонно, розміреним кроком…
Я ненароком наснилась тобі, ненароком –
Як у пекучі морози деревам весна.
Я просочилась крізь сито далеких розлук,
Мов оминула всі правила простору й часу...
Я борознила вітрильником пам’яті трасу,
Падали спогади друзками лунко на брук.
Осінь блукала з палітрою в тінях узбіч
І фарбувала кераміку яблук в червоне,
Рейками колій протяжно скрипіли вагони
І горизонтам далеким летіли навстріч.
Кава схолола. В заплаканій рамці вікна,
Наче на знімку, застигло розмите бароко…
Сон обірвався, мов тріснула мідна струна –
Я ненароком…
чудова палітра образів. тонкий ліризм поезії високого гатунку. креативне бачення. і знахідки суперові. жінка та осінь. якась така легка недосказаність, таємничість між рядків.( чомусь нагадало Віславу Шимборську).це добре, що шукаєш нові відтінки звучання. яскраво вийшло і по - Натальочому класно.
Хай не холоне кава, Хай ненароком закінчуються лише сни, а життя залишається нескінченим. Чудовий вірш, пані Наталю. Отримав безліч задоволення читаючи.
Чи ж ненароком? Чи навмисне - Я наснюсь тобі, хоч трісну!!! Крізь спітнілий квадратик вікна Ненароком я вийду зі сна, Притиснусь до тебе якимсь боком, Ненароком...
Ненароком, ненароком, З кожним днем ы кожним кроком, Осінь - мавка волоока, Ближчає до нас В нас кохання з порцеляну Недоречніі позіхання,, Не тужи, що дуже рано Відпалав наш час
Люблю Ваші поезії. Як можна придбати книгу Ваших віршів?
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")