Це не філософія життя - це вражене самолюбство.Всього має бути в міру, це стосується і самолюбства. Його надлишок не дає людині адекватно оцінювати сили і можливості, сприймати доречну критику в свою адресу. При уязвленном самолюбстві, відмови і самі м’які спроби вказати на помилки, будуть прийняті в багнети, з подальшою бурхливою реакцією і навіть агресією. За переконанням психологів-практиків, загострене самолюбство є наслідком наявного комплексу неповноцінності, спробою приховати незадоволення собою за ідеальною маскою, але не є психічним розладом.
Є такий закон Всесвіту - якщо ти будеш змінюватися сам, то дуже скоро буде змінюватися простір навколо тебе, а ми кажемо, що один у полі не воїн...Дякую!
Погоджуюсь, що не кожна людина витримує перевірку грошима, владою, та все ж сподіваюся, що наше суспільство доросте до тих висот, де запанує право, де перед законом будуть всі рівні. Дуже Вам дякую!
Ця потреба нагальна сьогодні, як для самого поета так і для людей, що його окружають, але чи будуть потрібні для суспільства плоди кожного хто викладає на папір свої думки - того ніхто не знає.
Вітаю Вас на нашому сайті! Дуже приємно коли приходять нові люди, як кажуть, вливається нова кров, нові теми, думки тощо... Якщо Ви відважилися і виставили свій вірш, то напевно хочете знати думку інших. Відразу скажу Вам, що цей Ваш твір віршем не вважаю, хоч тема дуже цікава і за купою тих слів відчувається Ваша поетична, вразлива душа. Розумію Ваші заперечення, що тепер так модно, мовляв вільний стиль, нове віяння... Можливо, але які б не були віяння, вони всі проходящі, а поезія - вічна. Візьміть, наприклад, Шевченка. "На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. " Чи Пушкіна - російського видатного поета. "В синім небі сяють зорі, Плещуть хвилі в синім морі, В небі темні хмари йдуть, В морі бочку хвилі б'ють. " Як легко читаються ці вірші, які прості і водночас складні слова, вирази, рими, а все тому, що вони написані за всіма правилами поезії. Не смійтеся, саме за правилами, бо поезія має свої правила і закони, і якщо слідувати їм, то Ваші вірші теж будуть такими ж рівними, гарними і впорядкованими. Наснаги!
Капець...точно дно... Така страшна, непроглядна темінь у вірші, невже це осінь... Я розумію, що це не найкраща пора року, але ж бувають просвіти і ясні дні, і навіть далеке тепло пробивається крізь хмари, то чому ж така жахлива тьма огорнула Вашу душу, яка виплеснула на папір таку сумну картинку...
Правдою писана Ваша розповідь " І хочемо, чи ні - В’янемо." Ніхто не може зупинити старіння і хто коли переступить життєву межу теж один Бог знає, але опускати руки нам недозволено, ми повинні пильнуватися, не спати до самого кінця, тому просімо у Бога здоров'я і тримаймося. З повагою.
Ну, почекайте, милі друзі! Нам з вами тут ділить нема що. Країна й справді в деякій напрузі, Але ми прав вбивать не маємо. Хіба-що Поставити вимоги своїй владі... Спитати чітко, що їй на заваді Зробити ті чи інші добрі справи, Але здіймати бунт на користь тьмаві - Це вже занадто, а тим більше лити Святу, невинну кров і вихреснів хвалити Бо ті обіцянки розсипали по хаті... Хай будуть з косами чи пелехаті Нам з ними геть не по дорозі Ні у віршах і, ні у прозі, Бо прийде час, туман розтане І право вибору настане Для нас без крові і страждання, І вже не мрії й сподівання На добру і розумну владу, А наше правило на правду Поможе нам у цьому ділі, Щоб досягнуть своєї цілі.