Останній лист... Пожовклий і тендітний, Тріпоче, бідолашний, за вікном, Він, наче сяйво, як промінчик світла, Коли життя вже втрачене давно. Чому залишивсь лиш один, єдиний, І майорить на змученім плющі? Чому не впав, чому його не збили, Вітри холодні й проливні дощі? Бо лист останній дівчини надія, Його створила майстрова рука, Зігріла, виплекала, одухотворила, Й закарбувала в серці назавжди Його останнє й шедевральнеє творіння, Що не пізнає злого забуття, Бо немічне і згаслеє коріння, Подарувало новеє життя.
Вітаю Вас на нашому сайті! Мені сподобався Ваш твір, хоч у ньому багато неудів, але все приходить з досвідом, а це Ваш перший вірш в якому відчувається гарне відчуття ритму, гарно висвітлена тема, правда, не зовсім зрозуміле закінчення, але, може, тільки для мене, а загалом вірш зачіпає. З повагою.
Дякую Вам за слушний коментар. Вірш написаний під враженням від новели "Останній листок" О. Генрі. Можливо, ознайомлення з цією новелою, допоможе Вам краще зрозуміти вірш.
Справа зовсім не в оповіданні, та й не заставите Ви всіх читати це оповідання, щоб зрозуміти вірша, просто треба конкретніше відкривати тему. Ви це гарно зробили до рядка -"Бо лист останній дівчини надія,"хоч рядок - "Чому залишивсь лиш один, єдиний," може звучати вільніше - Чому лишився, лиш один, єдиний, Отже попробую показати, якби я закінчила цей вірш. Бо лист останній дівчини надія Старого майстра вивела рука, Не побоявшись вітру лиходія, І так майстерно, хоч стіна стрімка. І дівчина повірила у чудо, Що це для неї з неба вищий знак, І для життя відкрила хворі груди, Позбувшись хворобливих всіх ознак. А той шедевр, останнє це творіння Не запізнає злого забуття... Тепло настане й виросте з коріння Німий дарунок нового життя.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Це зізнання у пристрасті, що торкається глибин душі. Але розуміємо, що відповіді на "і впевнено знати, що хочеш взаємно мене обіймати" поки немає...
virchi: Пронизливий вірш про жахи нічної атаки, що розкриває глибину травми людей, їхню лють на російського фашиста-окупанта-ката та значимість Києва як серця нації, яке ворог намагається вбити.
virchi: Відчувається, що питання не повсякденне - обставини змушують думати про від'їзд. Але серце кричить проти. про тих, хто навіть у найважчі часи не може покинути Батьківщину. Така вірність зем
у Вас 
0
