Тоді був старий завіт, п. Станіславе, а потім прийшов новий, а з ним і Бог опустився на грішну землю. Чим закінчилася ця епопея всі знають добре, але висновки так і зависли в повітрі, бо ми (люди) - невиправні егоїсти і нам Святий Бог не допоможе, як ми не візьмемося за розум. Дякую!
Отже баба на двоє ворожила, або вмре, або буде жила, та при любих розкладах - треба жити, але, що буде з конституцією, адже її змінювали вже два чи три рази і початковий варіант, майже втрачений. Дякую!
Дуже повчальна байка, але люди по своїй природі - невіри і не хочуть наслідувати чужий приклад, а йти своєю дорогою, яка здається їм кращою, коротшою, тому-то ми наступаємо так часто на граблі.
В нашому віці, мабуть, у всіх ці проблеми. Я свою проблему з ШКТ вирішила лінексом і еспумізаном. Голод - це добре, але треба пам*ятати, що ми люди матеріальні і якщо довго не поступатиме енергії( в нашому випадку їди) то лабораторія яка є в кожного із нас почне переробляти свої клітини, тобто поїдати себе самого. Робимо висновок: голод добре на короткий час. Щодо ношпи то скажу так - це долікарська допомога. Випили ношпу, щоб зняти біль і йдемо до лікаря, або викликаємо додому, а лікуватися нею нема резону. Не дивуйтеся я 36 років пропрацювала фармацевтом і дещо в цьому розумію. Вам і правда треба знати свій діагноз, що насліпо не лічитися, але рекомендовані мною ліки не зашкодять навіть новонародженим. Бажаю успіху в лікуванні і пошуках лікаря.
Я зіткнулася з такою ж проблемою. Мій сімейний лікар дочасно вийшов на пенсію, але, на моє щастя, в іншого терапевта ще залишалося декілька вільних місць, то мені пощастило бути в його "гаремі". Нам підтоптаним взагалі щораз стає все складніше і важче. Ось недавно мала проблему із животом. Не знаю чи то підшлункова розгулялася, чи кишківник, чи грижі (дві) ніяк не поділять мого нутра, але боліло страшно. Піднялася температура, не можу ні їсти, ні пити і таке безсилля, що звестися з ліжка не можу, а тут мені ще наговорили, що ковід може себе так проявляти, то я давай дзвонити до сімейного, що робити? Доктор сказав, що мені треба шукати чи нема запалення, тобто робити узд чи рентген. Легко сказати та тяжко зробити. Я йому кажу, що чула через телевізор, що є спеціальні бригади у яких є експрес тести і вони можуть визначити чи є той ковід, а він, сміючись у трубку, й каже: - Ну, якщо ви знаєте, то визивайте скору. От вам і вся порада, і порятунок.
Підтримую Вас у бажанні нести добро у світ, бо у Вселенній є всього в достатку і вона щиро відповідає на наші запити. Наприклад, якщо всім народом стогнати, скаржитися на життя, на владу довгий час, то Вселенна сприйме це як наше найцінніше бажання і буде просто посилати нам це бажання, тому ми дійсно повинні слідкувати за своїми словами, щоб у них не було зла, а тільки добро. З повагою Чумак.
"Так, чоловіки п'ють, але, що найцікавіше, що не вони у цьому винні- горілка/спиртне існували ще до їхнього народження." Гм... цікаве твердження і звучить, як виправдовування відразу всіх чоловіків. Ви мені нагадали одну стару побрехеньку. Питають у свекрухи: - Хто винен, що робота не зроблена? - Невістка - відповідає свекруха. - Але ж її й дома нема- кажуть свекрусі. - А он її плахта висить - гримає зла свекруха. Горілка, дорогий пане - це товар, а по скільки на цей товар є попит його будуть випускати, а пити чи не пити - справа кожного, та не кожен з цим випробовуванням може справитись.
Не старіють душею ветерани...пам*ятаєте цю пісню? Змінюються материки, природа, покоління, а людська натура завжди хоче бути молодою, тому нагадаю Вам ще одну пісню. "Старость меня дома не застанет, я в дороге, я в пути"
Змінився світ,п.Василю. Після гітлерівської навали люди розслабилися, відкрили границі, перемішалися нації, забули за свій рід, свавілля по всьому світі, але все може закінчитися дуже плачевно, бо путінський режим піднімає свою голову і зазіхає на той світ, принаймні на Україну і Європу, і приходиться знову закривати границі, і все повертається на круги своя. З повагою Чумак.
Тема Вашого вірша - ціла філософія життя. Ви мені нагадали одну таку філософську реальність із мого життя. Колись я працювала зав. відділом у Лаборреактиви (був такий магазин) і був у мене один із помічників, який точно підпадав під характеристику Вашого вірша. Батько його був професором, мати вчителька, а він, будучи одинаком, притримувався, як Ви пишете, вільного життя. Був чемний, чесний, вихований, начитаний (батьки все ж постаралися), а він, досягнувши повноліття , став повністю вільним, не женився (навіщо пута), працював де і як хотів, і пив без міри. До кінця робочого дня був невпізнаний. Ось, як людина може розцінювати свою волю.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('