Життя і справді чорно- біле і тільки властивості наших очей роблять його кольоровим. Є серед нас люди (дальтоніки) які бачать життя в інших кольорах, але це не заважає їм жити в соціумі.
Зебри завжди чорно- білі видно звідусюди. Настрій буде непоганий якщо доглядати І не кривдити тварину. Інша справа люди - Тіло біле, душа чорна, як тут відгадати?...
Розумію Вас, як ніхто інший, бо сама похоронила двох синів і знаю, що таке - горе матері. Погоджуюсь, що час не лікує, але він віддаляє нас від тієї трагічної миті, щоб дати можливість жити, а тепер дає надію на зустріч з рідними. Зі святами Вас! Всіх благ у Новому році!
Горе і справді велике. Кажуть, що йдуть нові штами, для яких винайдена на даний час вакцина - не становить перешкод, але маємо, що маємо... Як учить нас Господь - мати віру, бути оптимістами і не втрачати сили духу. Вітаю зі святами і бажаю щастя у Новому році!
Мабуть, дитинство у всіх однакове, бо я вдвічі старша, а читала, ніби про своє дитинство, про ту свою золоту пору яка не знала ні горя, ні втоми. Дякую за таку солодку ностальгію. З Різдвом Христовим!
Ще й як гордуються під тином, Бо всю військовую машину, До наших підвели границь Самі ж попадали всі ниць, Бо знають, битва з козаками - Не подаруночки від мами, До того ж з нами всенький світ... Зі святом "братики" - привіт!
Якийсь несміливий офіціант попався. Він би ще сказав яким видом вона там плаває. Ось була така ж ситуація. Викликали кухаря. Він уважно придивився і спокійно, витягнувши свою ложку з-за пояса, зачерпнув суп і проковтнувши, голосно об*явив: - Вибачте, цибуля трішки підгоріла. Присутні полегшено зітхнули, продовжуючи їсти свій суп. З Новим роком Вас!
Надія, Віра і Любов - даровані нам Богом Не відають, що значить час і рік, що за порогом, Але з людиною завжди ідуть нога у ногу, Не відпускаючи й на мить її саму в дорогу.
Ці подарунки неспроста знаходяться із нами, Вони народжені із нас, цвітуть в нас під ногами, Вони лілеять нас щодня, купають нас у вірі, Несуть для кожного життя в любові і надії.
Ваші слова, п. Василю, та й до Бога, щоб ворожі серця відчули велику Божу любов і відказалися від тієї підступної війни. З наступаючим Новим роком! З повагою Чумак.
Буває, що ті нав*язливі думки, не дають цілу ніч спати і тоді ходиш цілий день, як мокра курка. Кава не для мене, бо моя гіпертонія такі напитки не сприймає, а життя і справді тоді подібне на кошмар. Не хочу вас лякати, бо Ви молодші трохи від мене, але такі метаморфози, з роками, приходять щораз частіше. Будьмо оптимістами. Тримаймося! З Новим роком!
Слово могутнє - слово від Бога.Слово матусі - це рідна мова Лагідна мова моя Українська, Що освітила любов материнська. Мова багата простого народу, Має в розмові свою, насолоду. Мова співуча, як в нагороду, Лунає піснями від роду до роду. Пісні мелодійні ніжні та милі, Радують душу у кожній родині.Мила Росії мова російська, А нам наймиліша своя Українська. Чом нашу пісню такзанапастили?Чому ж на чужую її замінили? Співають їх часто на свята Словами чужими, що не розібрати. Комусь вони, може, і милі, Для нас вони зовсім не зрозумілі. Допоки ми будем своєго цуратисьІ рідную мову свою зневажати?Давайте любити всі мову Свою Українську, чудову! Від західних міст аж до сходу… Без мови немає народу. Давайте всі миром дружити,І всі мови в світі любити, Але своє слово – родині,Бо ми такі в світі - єдині!
Тоді був старий завіт, п. Станіславе, а потім прийшов новий, а з ним і Бог опустився на грішну землю. Чим закінчилася ця епопея всі знають добре, але висновки так і зависли в повітрі, бо ми (люди) - невиправні егоїсти і нам Святий Бог не допоможе, як ми не візьмемося за розум. Дякую!
Отже баба на двоє ворожила, або вмре, або буде жила, та при любих розкладах - треба жити, але, що буде з конституцією, адже її змінювали вже два чи три рази і початковий варіант, майже втрачений. Дякую!
Дуже повчальна байка, але люди по своїй природі - невіри і не хочуть наслідувати чужий приклад, а йти своєю дорогою, яка здається їм кращою, коротшою, тому-то ми наступаємо так часто на граблі.