Пане Іване.Ви знаєте ,з яким розумінням і повагою я відношуся до Вашої творчості і думаю що правильно сприймете моє побажання. Я повністю згідний з Nemo( Олександром)щодо його бажання зробити кращим Вас стиль написання. Ми дійсно всі вчимося, і добрі поради потрібно сприймати в прямому сенсі.Навіть по цьому гарному творі, я бачу як Вас "пре",але постарайтесь після написання самому відредагувати свій твір .Успіхів.
Андрію,гарний твір душевний,але погоджуюсь з пані Катериною на рахунок категорії.А ще дам тобі таку пораду.Я сам майже з Копичинець(Котівка), і свого часу мені, у моїх творіннях, дуже багато допомогла Люба Василівна Іванків - напевне знаєш таку дуже талановиту і добру жіночку.Я б радив Тобі Попросити її, щоб вона трішечки підкоректувала Твої твори,тим самим направивши Тебе у правельне русло,Талант у Тебе є,потрібна лише практика.Успіхів.
Андрію,Твої слова про з невіру у кохання я не буду сприймати в серйоз. Яка може бути зневіра у 17! років.Коли дівчина не відповіла взаємністю,з якихось причин,це не означає що кохання немає і цей стан душі не справжній,якийсь надуманий,скоріш це потрібно розуміти простіше: ця дівчина просто не Твоя,можливо колись Вона сама буде жалкувати,про свій вчинок- це просто юнацький стан в "всіхвлюбства", я б його назвав саме так, бо колись, давно, сам пережив таке і тепер з посмішкою згадую ті часи.Повір доля не сліпа, і вона обов'язково зробитьтак,що коли Ти навіть не будеш здогадуватися,зустрівши дівчину,з часом зрозумієш ,що вона Твоя.
Пане Максиме,вітаю з дебютом на сайті.Цікавий стиль написання.Але( без образ) якось трішки кострубато написано.Не має в українській мові слів:обіжайся,поймеш ,а натомість слова - ображайся , зрозумієш. Слово "біль" - чоловічого роду, і тому треба писати " Все менш я страждаю від болю". Не знаю,щось у Вашому вірші є таке ,що дає мені надію,що дуже скоро я прочитаю Ваші нові твори,в яких Ви зможити більш професійніше передавати свої думки.Успіхів.
Ну що ж, нарешті, хтось почав називати речі своїми іменами.Аргументую.Свого часу працював більше 5-ти років в Росії.Коли вони називали українців хохлами, то це у них рахувалось по-дружньому, по-братськи.Правда , не чув як вони нас кличуть коли в гніві. Після Помаранчової революції (я був на Майдані з першого дня і жив там 2 тижні) до влади прийшли Порошенки ,Червоненки і тд. Пам'ятаю як моя знайома учителька розказувала про розпорядження ,яке було надіслане всім закладам , щодо проведення тижнів єврейської культури( я був би згідний якщо б було б сказано про проведення тижнів різних культур).Розкажу Вам такий цікавий факт: Жителі Ленінграду і Ленінградської області самі називають москвичів москалями.
Пане Василю.Молодець ,за сміливість і правдивість твору від мене Вам - 5
Дякую пані Алло,за поправку.Перед тим як виставити твір ,його не перевірив, а людина яка набирала текст,зробила помилку(Тускніє).Це початок іншого твору.Насправді має бути - стихає.Вже виправив.Щодо останнього стовпчика- не завжди буває щасливий кінець.Фрази : Вже не розквітнуть «зсохшії» уста, На них навіки згине присмак божевілля - означають в моєму розумінні старість,втрата юнацького запалу,бажань і безповоротність часУ, якого не зупинити. :yes:
Філософськи ,дуже вишукано-дорослий твір. Але дещо я б змінив ,вірніше трішечки підправив. без образ,дружня порада:
Древнє місто – мов храм, чути вітру органи; Ми двоє у ньому, чужі і незвані. Малюються в сутіні фрески туманні, Що чекати ізвідти – мани´ або манни?
Срібним снігом секунд покриваються душі, В пітьмі мерехтять силуети байдужі, Лиш місяць підморгує із закалюжжя; Дай-но світла ще трохи, захмарений друже.
Хай у месі предивній все вколо розтане, Хай нічка омиє гріхи, ніби рани, Хай вітер несе над чужими світами – Поблукавши у них, ми вернемось над ранок.
на
Древнє місто – мов храм, чути вітру органи; Ми удвох в ньому знову, чужі і незвані. Намалюються в сутіні фрески туманні, Що чекати ізвідти – нам, мани´ чи манни?
Срібним снігом секунд покриваються душі, У пітьмі мерехтять силуети байдужі, Лише місяць підморгує із закалюжжя; Дай-но світла ще трохи, захмарений друже.
Хай у месі предивній все вколо розтане, Хай та нічка омиє гріхи, ніби рани, Нехай вітер несе над чужими світами – Поблукавши у них, ми вернемось над ранок.
Майже нічого не змінилося.Єдине, прошу,без образ. Я сам, з великим задоволенням, чекаю на Ваші коментарі і поправки.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('