Одне скажу : бачу велечезну біль у Вашому творі.Біда у тому ,що фізична біль минає, а душевна - ні . Добре коли людина вміє поділитися своїми переживаннями. У Вас виходить .Успіхів.
Дякую пані Алло.Я одержав велике задоволення під час написання цієї пісні, тому що спочатку народилася мелодія ,а слова ніби самі "лягли" на цю музику. :yes:
Дякую пані Таю, ця гумореска випадково мені потрапила в руки.Якщо чесно , я вже про неї забув.Але ,слава Богу ,дружина наполягла на необхідності зробити,косметичний ремонт в будинку, і коли виносили меблі- знайшовся старий чорновик.Так що ,як кажуть росіяни " нету худа без добра"
Пані Галино ,Ви дійсно зачепили дуже болісну Для нас ,смертних, і неприємну ,для для "наших"лжеатаманів тему.Важко пояснити дитині чому ми,батьки, дозволили їм зробити таке з нашою Україною.Але на все свій час.Усвідомлення самої проблеми є першим кроком до вирішення цієї проблеми.Бог добрий , ще заживемо ми в своїй країні. Мої Вам :hands:
Пане Василю,досить срйозний твір, як для Вашого віку,я б навіть сказав не твір, а скоріше сповідь.Не знаю чи Ваша це сповідь, чи ЛГ,але у всякому разі усвідомлення темної,(на перший погляд, начеб то легкої і безпроблемної) сторони життя ,заслуговує на похвалу. Мої Вам
Пані Анно.Скажу чесно,твір справляє двояке враження.Чого варті тільки фрази : І безвісти втікати…. Так безглуздо… і
У мрій казкові небосхили… ВідчуваєтьсяЄщо ви талановита особа.Молодець. А по манері написання , зрозуміло ,що Ви талановита особа з браком досвіду .Єдине тішить, що досвід прийде, хоча потрібно попрацювати. Успіхів
Дякую Андрію за чесний коментар.Все набагато простіше.Цим твором я хотів ще раз нагадати,що поруч з нами, в цьому світі живуть люди ,чії вчинки ми не розуміємо і не можимо пояснити на наш розсуд. Але ми інколи забуваємо що вони,божевільні,так ми їх звикли називати,бачать цей світ по-іншому, і вчинки свої чи наші ,розцінюють також по-іншому.Для чогось сотворив їх Господь.Можливо, що б ми дивлячись на їхнє життя, стали добрішими,з більшою любов*ю і терпінням ставилися до ближнього свого, як сказано у заповіді.Інколи з величезною біллю спостерігаєш як невиховані люди поводять себе з ними:підсміхаються,говорять образливі слова,а інколи,що є верхом цинізму,ще й поб*ють їх.Але найбільша більу "божевільних" не фізична,а можливо моральна тому,що вони не розуміють чому ми так з ними себе ведемо. А не розуміють ,бо ( Блаженні в Бога,що не відають гріха)
А й справді пане Якове, наче пісня. І яку би не придумали музику, пісня завжди буде звучати. А звучати буде тому , що вона наче жива , у неї своя душа. Вище всяких похвал.
Пане Якове,хай земля буде пухом для Вашого діда Тмофія і мільйонам загиблим під час того пекла ,яке називається війною.І хто б що не говорив,ми повинні завжди пам*ятати про ту величезну самопожертву, найвищу ціну із всіх можливих цін, яку заплатили наші діди і прадіди за те ,що б зупинити це пекло.Вічна їм пам*ять,а за твір прийміть мої
Дякую ,Андрію.Не знаю,щодо пори закоханості,вона напевне вже пройшла,залишивши після себе юні паростки,у вигляді двох моїх синочків.Але душевні переживання,вони завжди безсмертні.Неможливо не любити тепле сонечко , зелену пахучу траву,чисте голубе небо, прозору співочу водичку у річках чи струмках... Ще раз щиро вдячний за ту увагу ,яку ти,друже,завжди приділяєш моїй творчості.