Пані Галино,таке враження ,що ті емоції і почуття ,які Вас наповнюють ,просто не поміщаються в слова,і це правильно. Важко в словах ,без погляду, легкого дотику ,ніжного поцілунку,розказати про ту безмежну,неосяжну любов, яку Ви відчуваєте до ЛГ.Небездоганна вправність рифм,з легкістю компесусується ,океаном емоцій.Добре,мені сподобалося,мої Вам
Не дай Боже нам всім ще одної війни.Хоча коли війна фізична ,ти хоч розумієш хто твій ворог,ти можеш ненавидіти його,але поважає як гідного соперника.А коли проти тебе ведуть моральну війну(приклад "незалежної" України), вже скоро буде 20 років,то молимо Господа ,щоб вона скоріше закінчилися.
Напевне ми ,люди, і вірізняємося одні від одних криком душі,біллю у серці, щастям до сліз,радістю за інших,або ж тупою заздрістю, щастям від грошей,черствінням серця,чи сухістю душі. Всеж-таки, відрізняємось
Дякую пане Василю,ніколи не писав прозою ,це всього-навсього уривок з листа коханій.Лист писався за 10 хвилин,так як чоловік ,який мав передати листа ,дуже спішив( сам він родом з Копичинець,а зараз живе в Росії) і тому я з деякою невпевністю публікую цей твір ,можна сказати, дебютний, у прозі.Ще раз дякую.
Ще раз і ще раз повторюю, що не все так погано в нашій країні,коли у неї,України,росте покоління щирих ,чистих ,патріотичних юних українців.Дякую ,Даринко,що даєш ,надію.
Не перестаю останнім часом тішитися від того,що тут на цьому сайті, з кожнем днем, з*являються такі юні таланти.Пане Василю.Ви гідно заповнюєте цю когорту.Успіхів :hands:
Дякую пані Таю за коментар.Тепер, вже сам бачу,що можна було б написати по-іншому,але нічого(крім кохання на кохана) не міняю,дуже багато почуттів я вклав у цей вірш в далекому 2001 році ,коли був на заробітках в Росії.
Дякую Андрію.Пам*ятаю той час, коли писав цього вірша.Був бідний ,злий ,ще й хворів грипом.Після написання я довго думав чи залишати його ,вірш,у такому вигляді.Напевне добре зробив ,що нічого не міняв тому,що це не стільки твір,скільки якась частинка мого життя,хоч і не дуже хороша.