Вічне чекання і втома від наболілих проблем душу терзають знайомо, душу наповнює щем. Напрями руху – помилка, стежки пірнають в туман… Бачу, що висохла гілка, Бачу, що самообман. Та на порозі розрухи, я відчуваю світи зникнуть, мов та потеруха… Далі куди ж нам іти? Дві невідомі дороги – перша назад – в небуття, друга – крізь терни й тривоги, в шосте земне нежиття. Маю два пункти і напрям. Вибрати треба, бо час - світла ж бо квантова крапля душу пробуджує в нас. І у руці наче долю, щиро тримаю квитки, перший з печаттю Любові, другий – то Віри стежки. Два тих квитки у майбутнє душу відправлять у Рай… Але сьогодні – розпуття… Але сьогодні – розмай. 17.05.2011
Глибоко і по-справжньому поетично! А ще рада, що є в нашій країні люди напрямки руху яких Віра і Любов!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!