Вічне чекання і втома від наболілих проблем душу терзають знайомо, душу наповнює щем. Напрями руху – помилка, стежки пірнають в туман… Бачу, що висохла гілка, Бачу, що самообман. Та на порозі розрухи, я відчуваю світи зникнуть, мов та потеруха… Далі куди ж нам іти? Дві невідомі дороги – перша назад – в небуття, друга – крізь терни й тривоги, в шосте земне нежиття. Маю два пункти і напрям. Вибрати треба, бо час - світла ж бо квантова крапля душу пробуджує в нас. І у руці наче долю, щиро тримаю квитки, перший з печаттю Любові, другий – то Віри стежки. Два тих квитки у майбутнє душу відправлять у Рай… Але сьогодні – розпуття… Але сьогодні – розмай. 17.05.2011
Глибоко і по-справжньому поетично! А ще рада, що є в нашій країні люди напрямки руху яких Віра і Любов!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
