А ти моє вперте щастя. Ти знаєш про це чи ні? У світу б тебе украсти, Моє невимовне щастя, Й сховати десь ввишині За вітром зимово-лютим, За гнаним покровом хмар, Де Києва геть не чути, Де можна у сни пірнути Між зоряних срібних чар. Ти щастя моє далеке, Ти затишний мій полон, Ти мрія – мов скрик лелеки У ніжну весняну спеку З живих звеселілих крон. Ти знаєш, що ти – це щастя? З тобою не страшно йти, Не страшно навіть упасти, У тративши сили, впасти З небесної висоти. Ти щастя моє нежданне, Мов вирване з Божих рук, І чисте, мов роси ранні, Мов сонний в туманах ранок, Дзвінкий кришталевий згук. А ти моє вперте щастя... Вже знаєш про це і ти. У всіх би тебе укасти, Моє невгамовне щастя, Й від світу цього втекти.
Пані Галино,таке враження ,що ті емоції і почуття ,які Вас наповнюють ,просто не поміщаються в слова,і це правильно. Важко в словах ,без погляду, легкого дотику ,ніжного поцілунку,розказати про ту безмежну,неосяжну любов, яку Ви відчуваєте до ЛГ.Небездоганна вправність рифм,з легкістю компесусується ,океаном емоцій.Добре,мені сподобалося,мої Вам
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
