Боятися треба не Бога,а гріхів,а Бога треба любити всім серцем,всією душею і триматися його заповідей,головна з яких любити ближнього як самого себе.Якщо ми любилиб один одного як заповідав нам Іісус Христос,зараз жилиб ми спокійно в мирі і божій благодаті.А так маємо те,до чого нас привели наші гріхи .Тому: Замрім хоч на хвилину Перед розп"яттям з почуттям Згадаймо всю свою провину І йдім до БОга з каяттям,
Хай серце повниться любовЮ А по люцю потоки сліз. Молитву нашу із тобою, До Бога ангел щоб доніс....
Схиляю низько голову перед ВАМИ, пані КАТЕРИНО! І якщо це Ваш особистий біль,хай ГОСПОДЬ-БОГ утішить Ваше серце,а їм дарує вічний рай.Напевно тяжчого болю немає,ніж біль втрати рідної дитини.тож всім матерям які втратили своїх дітей.від щирого серця співчуваю,бо тільки Господь та материнська молитва втішать ВАШІ серця.Сили ВАМ та здоров"я.Тримайтеся.
Дуже співчуваю Вам ,бо втратити дитину-більшого горя немає.Тримайтеся,хай Бог береже Ваші сили І упокоїть в раю його душу.А це так і буде.бо цій дитині місце тільки в раю.