Так, вірш щирий, фабула вималювана вірно, але поетичне виконання бажає кращого. Візьмемо 1-й куплет: 4 дієслівних рими, та ще й на "ала" - типовий приклад так званих набридливих рим. Як правило, так римують початківці, які ще не знають основних правил віршування. Я не проти дієслівних рим як таких. У Шевченка і у Висоцького їх повно. Але там вони на своєму місці.
Спасибі, Маріє, що заходите і підмічаєте проблемні місця. Ви маєте рацію, "до біса" буде звучати краще, не має отого "кб". А "пока" (хоч і русизм) поставив навмисно, бо "бувай дивак" якось у звучанні не сподобалось. Тут би краще підійшло щось із сучасного сленгу, але я такого слова, щоб туди ставало, не відшукав.
Вірш справляє сильне враження своєю емоційністю і динамічністю. Відчувається, що автор насправді кохає. Ну, а якщо шукати недоліки... можливо, деінде можна підправити розмір.
Спасибі, пане Василю, що заглянули! Та я взагалі і не збирався критикувати тут сучасну молодь, просто хотів показати, що проблема "любить - не любить" - вічна.
Майстерно! Щоправда, сам цей стиль (я його для себе називаю імпресіонізмом, тобто сюжет ледве помічений, а вся сила - у враженнях), так цей стиль і потребує високої майстерності, щоб читач зміг сам домислити сюжет. Багато хто силкується писати в цій манері, але далеко не у всіх виходить. Але у вас, схоже, вийшло. Успіхів вам!
Мовчи, Мурасю, про ті літні ночі, Про поцілунки і думки дівочі, Як хтось прим*яв гінке зелене жито... Але про це не можна говорити. (Останній рядок - цитата)