Я пірнаю у сни, щоби волі вдихнути, Щоб зануритись в поле нездійснених мрій, Тільки там, в підсвідомості, зможу забути,
Цю відірваність змісту, цей розбурханий рій, Що у всесвіті дум і мого існування Павутину снують із спокус та речей. А
душа…,
її суть… - то мить сподівання На розмову із Богом, і світлих очей. Я пірнаю у сни, щоби взяти наснаги, З нею разом терпимість і силу полів, Щоби правди підняти опущені стяги… Щоби колір веселки в душі заяснів… І побігла сльоза – дуже тепла, солона,
По щоці і до губ, і збудила на сміх… Повертатися треба із сонмів полону І пірнати у світ, де розпуста і гріх. Я вертатись не хочу до світу ілюзій, У якому життя, мов скалічений нерв, Де постійно живеш у багні і напрузі, Де неначе живий, та давно уже вмер. Я у снах повертаю до себе самого, Я у снах пропливаю рікою Життя - Тільки там, на воді, віднайду я дорогу До омріяних Далей. Нема вороття. Це повернення в сни – острівець мого щастя, Це пірнання у сни наче дайвінг душі. Антивірус і вбивство: реалій, напасті… Сни ці, Господа ласці, залишають вірші.
Браво пане Ігоре .Прекрасний твір.Не твір - наче філософія життя.Єдине: у рядку А душа…, її суть…, то лише чекання - напрошується слово (мить),навіть по розміру рядків підходить. А душа…, її суть…, то лише мить чекання.-думаю так краще,але вирішувати Вам.А загалом все Супер,мені дуже сподобалося.Мої Вам
Схоже, схоже, пані Наталіє. У нас з Вами мабуть і думки на близьнюків схожі, і вірші близнюками народжуються. Ваші вірші так западають у душу, що й не в силах не використати Ваші словосполучення.
Деколи однією фразою можна викликати такий шквал асоціацій і рим, що годі стриматися. А у цьому вірші Ти, Ігоре, пішов навіть далі і глибше, ніж у первісному варіанті, вже й не знаю, який з них кращий, хоч на братів буже схожі
Всім, дякую, за такі відгуки! Певний час не писалось, бо був зайнятий книгою про своє село, а тут зранку прорвало наболіле. Подумаю над пропозиціями. Щиро вдячний. Від Ваших слів потепліло на душі.
Я пірнаю у сни, щоби взяти наснаги, З нею разом терпимість і силу полів, Щоби правди підняти опущені стяги… Щоби колір веселки в душі заяснів… Прекрасно! Але наголос у слові вірш'і придуманий кимось... У словниках - в'ірші... Чуєте, як гарно бринить?.. В'ірші!.. Сни ці, Господа ласці, залишають в`ірші...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
