Світлий день за даллю голубою
Сутінками ранніми поблід,
Як життя поділене надвоє –
Ранню зав’язь і дозрілий плід.
Крізь літа і відстані – минуле
Йде слідком за мною здалини.
Відшукало в пам’яті притулок
І дорогу витоптало в сни.
Мимо щастя, через горя кладку,
Мимоволі швидко перейшло.
Наче і не жив я, а у згадках
Всячині згубилося число.
Гори непідкорені і схили
Із яких котився швидко вниз.
Це вони старим мене зробили
І сьогодні довели до сліз.
Розбудили в серці сум і подив –
Хай іще поплачеться, мовляв,
Бо губив я більше, ніж знаходив,
А якщо знаходив – віддавав…
Як далека горлиця туркоче
Десь у темній хащі лісовій, -
Пережите голову морочить
У моїй самотності нічній.
07.08.11.
у Вас 
0
