Таки є тут ота родзиночка співаної поезії, хоча останній катрен вибився із ритміки. А якби так:
"Може краще все ж було би, Нам порізно жити І любов оту єдину , Нігде не згубити." нігде- це діалектизм( не в розумінні нігде, а в розумінні ніколи) На ваше бачення.
Укране, тут багато в чому погоджуюся із Софійкою. Впевнена, що в музиці цей твір більше виграє. Попри все: відчутна твоя невтомна, натруджена душа! Є фрагменти, які мені дуже подобаються!
Так, були часи, а дух той не можна втрачати і сьогодні, бо інакше - гаплик нам...... Ми щасливі, що мали Його у нашому народі....І ми, Наталь, щасливі, що знали Його із барикадних часів. Будь!
Дійсно так і є, Іване,- це присвята Вячеславу Максимовичу. Маю гарні спомини про цю світлу людину- часто бували разом на різних політичних заходах, вічах. Зараз надія на таких молодих, як ти, Іване, на вбаше розуміння і свіжу, сильну позицію. З надією!