Іринко, дяка за коментар. Ну не думаю я, що причиною деяких незнайомих слів,- є південь України. От Василь Стус, взагалі, був із Донбасу, але це був мовознавець, він глиба у цій галузі і читати його насичені твори- одне задоволення. Ніколи не треба боятися пізнавати ще не спізнане, ми і справді чого не знаємо, в побуті забуваються дуже красиві слова, а варто пам"ятати. Дякую Вам красно. Творчих злетів!
Дуже рада читати такий коментар, Вікторе. Що там буде з нами всіма у майбутті- то це лишемо на Божу Волю. Не дуже добре знаю творчість Затуливітра, але ті речі, що я читала і справді цікаві ( хоча мене бентежить те, що він був партійцем у той час, коли ж улюблений мною СТус- сидів) Любити слова, дослуховуватися до них і пізнавати навчив мене саме В.Стус своєю високою творчістю. Хоча я із 60- ків дуже люблю ще Сверстюка, Л. Костенко, ,а ще до 60 років ціную Маланюка. Дякую ще раз ,Вікторе, Щасти!
Вікторе, завжди ціную Ваші коментарі- дякую. Цей вірш поемного типу, адже історія, як я вже казала, не є вигаданою. Справа у тім, що цю історію я і так стиснула до мініму , як тільки могла. Спочатку я взагалі хотіла написати це в прозі,але полилося віршованим текстом. Цього чоловіка я знаю вже понад 35 років. Був такий період в його житті, що всі покинули і пішли від нього, бо не цінував того що мав- а мав і справді щастя. Останніми пішли від нього собака ( пішла і не повернулася) , а потім щур з яким він вже навчився дружити. одного вечора і сггур не прийшов за куском хліба і тоді...самотність- се складно, Він потім пройшов ще багато випробувань і зараз , Слава Богу, у нього все гаразд.
Привіт, Укране! Рада, що читав цей твір. Сюжет і справді взятий із життя- це ненадумана історія. Щодо "вовкотужить"- то це є новотвір-неологізм і його не треба розділяти пробілом.ь ЛЕГАТО- це музичний термін, що означає плавний і безперервний перехід від одного звуку до іншого. В контексті мого тексту цей образ значит;, що музика плавно лиється в ніч і будить давні спогади. Ось щось таке. Дякую Тобі за увагу! Щасти!
Валентино, Ваші твори завжди спонукають до глибоких роздумувань... Добро і зло- енергії насичені і забарвлені у кольори. Насільки реальним є уміння перетворювати енергії ми бачимо хоча би вже з Біблії з діянь Божого Сина. Добро- породжує добро! Зло - породжує зло. Людина може дати глибинну оцінку щастю тоді- коли глибинно пізнала протилежне. Зігріті не цінують тепла, якщо будь-коли не замерзали. Ситі не цінують кусочка хліба- якщо колись не були голодними. Відповідно і здровий не цінує здоров"я, якщо колись не хворів. У світі все тонко продумано заради ростання людської істоти. Дякую, Валентино, що ще раз і ще раз наштовхуєте на думання.
Вікторе, як і завжди Ваша пейзажна лірика- різнобарвна і приємна читачу. Але хочу сказати, що є момент, який кольнув, а конкретніше:
Кули(к к)ружляє, аби не було збігу- можна і літає, і витає............. Слово СЛИЗ- не для цього ( на мою суб, думку) чудового опису- якесь воно грипозно-непоетичне. Може шось на зразок цього: "Впоює землю волога,
зливою квіень завис",
або "Вполена в землю волога, квітом озветься колись" або ще щось............
І ще: чому "Слово, як досвіт, убоге,"? в якому розумінні тут є УБОГЕ? Якби так: "слово поета убоге, досвід у серці затис" -- якось логочніше, але то тільки моя думка.
Вірш, попри все, заслуговує уваги і пошани. Щасти Вам і сонечка квітневого!
Вірш зазвучав! Наповнений і пережитий. Але оте "по прядку" - незважаючи на те, що рими свіжі, як каже Сашко, але для мене мало поетично Весна вдягає барви по прядку- щось дуже розрахункове, сухувате, як на цей твір. І тут: "Яке квітневим ранком ожива,
Сховавши у землі нове коріння" -- чи дійсно є нове коріння? є нові поростки, молоде листя,а коріння ж те саме. що і було. Може тут подумати..може "сховавши спрагле у 3емлі коріння? - на твій розгляд.
Василю, ну от нарешті Ви повернулися!!! А то щось і сумно без Вас на сайті було.... Щодо Небесної Вітчизни..... так , крокувати до неї лишень через Земські випробування! Гарний, щирий вірш - від душі відчувається писаний! Але ж кому як не "воїнам Світла" піднімати такі теми! Міцно триматися духовного крокування!!!