Голосіївські оповіді

Ця неділя починалась як і більшість останніх весняних неділь. Проте головною її відмінністю було те, що вона – першоквітнева…

Юрко і Роман Герасик знову пішли за березовим соком. Гриць Бітон говорив своєму сину, що оскільки вночі йшов дощ то у склянках біля беріз буде дощова вода, проте потрібно її повиливати, щоб наступного дня у порожні склянки накапав сік. Незважаючи на це Роман взяв у дорогу невеличку каністру:

-Навіщо ти її взяв, вдома води і так вистачає? – запитував по дорозі Юрко у Герасика.

-Це ми знаємо, що там вода, а баба Горпина ні – вона вже давно мене просила принести соку, а вона цукерками або пиріжками віддячить… Коли ж баба Горпина дізнається, що це вода, то ми скажемо що сьогодні перше квітня, а гостинці за той час вже зїмо…

Юрко погодився із Романом. Тому, повернувшись в село, хлопці відразу попрямували до баби Горпини. Але, на жаль, коли вони прийшли бабусі вдома не було:

-Та десь пушла – пояснював дід Василь хлопчикам її відсутність.

-А ми вам соку принесли – сказав Роман Герасик, який вирішив у діда обміняти «свіжий сік» на гостинці.

-Спасібо, зара я тико найду куда його пирилити – дідусь підвівся і шукаючи підходящий посуд говорив – шось пугода вчора звечура була хмурна, мабуть соку мало набігло.

-Да, ми ставили на десять літрів, а сьогодні тільки п’ять набігло

-А от каструля, давайте виельємо сюда, а потім, хай баба розбиерається, шо з ним рубиетие – відповідав старий, підносячи каструлю до каністри.

Роман вилив сік у каструлю, а дід, посміхнувшись, сказав:

-От часие пушли, а кулись, як я ше сик загутувляв то помню як приливав аж бульбашкє пуявлялись, як у стакані з самугоном, а то вам ше рано знатие…

Дід Василь накрив каструлю і попросив хлопчиків почекати надворі своїх гостинців. Хлопці дуже зраділи такій пропозиції. Через десять хвилин дідусь виніс їм мішечок з цукерками. Хлопці трохи здивувались неохайно закрученим обгорткам, проте з радістю подякували і пішли.

В обід прийшла баба Горпина з магазину:

-Ти вуди приніс, чи знов ду убіду бокие викачував.

-У каструлі біля лавкє стуїть, али її лучче пирикипятити.

-О хоч раз послухав мине… Ця вуда буде на картошку, шо я навбирала, увечері і звару, стийно, а де ж муя картошка і чуго цукєркє для внука биз обгорток на стулі лижать

-То я для тибе всейкє пурузмотував, бо як пучнеш шурудіти то гулува булить.

-Та я ж для внука тримала, от старий пиньок, то де картошка, ти її шо сиру пуїв.

-Ага – дід посміхнувся.

-А то сюгоднє перше квітня, хватить шо Таня мине обсміяла, от шо старе, шо мале нима розуму – баба сердито поглянула на діда, але, помітивши, що правди з його не виб’єж пішла знову обирати картоплю на вечерю.

Роман з Юрком недовго раділи «гостинцю». Виявилось що замість цукерок дід Василь позакручував картоплю, лише у двох обгортках були справжні цукерки, та й ті першим розмотав Юрко і тому самостійно і зїв. «Я ж не знав, що лише у двох будуть цукерки» - виправдовувався він перед Романом Герасиком…