САМОТНІЙ ( історія з життя)

Всього коментарів: 23
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 укран • 00:57, 04.04.2012 [Лінк на твір] Як красиво... читав і порівнював із собою (хоча розумію що це вірш далеко не про мене), вовкотужить, поставте пробіл вовко тужить, Парадники, мабуть краще виправити на порадники.. вивчав нові для себе слова і виявилось, що "легат" це намісник імператора, дипломатичний представник "місячна соната спогад вимане, легатом запливаючи у ніч".. це мається на увазі чиїм легатом є місячна соната? може краще замінити на "фрегатом" поясніть юному дурню... а так чудово, спасибі за працю 0Спам 12 Roksa • 20:56, 04.04.2012 [Лінк на твір] Привіт, Укране! Рада, що читав цей твір. Сюжет і справді взятий із життя- це ненадумана історія. Щодо "вовкотужить"- то це є новотвір-неологізм і його не треба розділяти пробілом.ь ЛЕГАТО- це музичний термін, що означає плавний і безперервний перехід від одного звуку до іншого. В контексті мого тексту цей образ значит;, що музика плавно лиється в ніч і будить давні спогади. Ось щось таке. Дякую Тобі за увагу! Щасти! 0Спам 2 Did • 06:05, 04.04.2012 [Лінк на твір] Гарною, зворушливою та дуже образною вдалася сповідь, але, Роксолано, радив би тобі подавати думки трошки стишліше, проте, це лише моя власна думка, не більше... 0Спам 13 Roksa • 21:04, 04.04.2012 [Лінк на твір] Вікторе, завжди ціную Ваші коментарі- дякую. Цей вірш поемного типу, адже історія, як я вже казала, не є вигаданою. Справа у тім, що цю історію я і так стиснула до мініму , як тільки могла. Спочатку я взагалі хотіла написати це в прозі,але полилося віршованим текстом. Цього чоловіка я знаю вже понад 35 років. Був такий період в його житті, що всі покинули і пішли від нього, бо не цінував того що мав- а мав і справді щастя. Останніми пішли від нього собака ( пішла і не повернулася) , а потім щур з яким він вже навчився дружити. одного вечора і сггур не прийшов за куском хліба і тоді...самотність- се складно, Він потім пройшов ще багато випробувань і зараз , Слава Богу, у нього все гаразд. 0Спам 3 nasvictor • 07:48, 04.04.2012 [Лінк на твір] Дуже гарно! Ви, як завжди, вражаєте чудовими образами, новотворами-неологізмами, неординарним мисленням. Колись писав курсову про творчість 60-ників, зокрема В. Затуливітера. У нього теж багато новотворів і яскраве нестандартне образне мислення. Може і Вас так будуть вивчати, бо новизна думки притягує увагу.Аплодую! 0Спам 14 Roksa • 21:10, 04.04.2012 [Лінк на твір] Дуже рада читати такий коментар, Вікторе. Що там буде з нами всіма у майбутті- то це лишемо на Божу Волю. Не дуже добре знаю творчість Затуливітра, але ті речі, що я читала і справді цікаві ( хоча мене бентежить те, що він був партійцем у той час, коли ж улюблений мною СТус- сидів) Любити слова, дослуховуватися до них і пізнавати навчив мене саме В.Стус своєю високою творчістю. Хоча я із 60- ків дуже люблю ще Сверстюка, Л. Костенко, ,а ще до 60 років ціную Маланюка. Дякую ще раз ,Вікторе, Щасти! 0Спам 4 Davudenko • 09:26, 04.04.2012 [Лінк на твір] 0Спам 15 Roksa • 21:10, 04.04.2012 [Лінк на твір] Дякую, п. Іване! Рада Вам! 0Спам 5 Koshkina • 11:54, 04.04.2012 [Лінк на твір] Я живу на півдні України , в розмові у нас немає таких складних, мелодійних слів. Тому я вражена.....За це 0Спам 16 Roksa • 21:17, 04.04.2012 [Лінк на твір] Іринко, дяка за коментар. Ну не думаю я, що причиною деяких незнайомих слів,- є південь України. От Василь Стус, взагалі, був із Донбасу, але це був мовознавець, він глиба у цій галузі і читати його насичені твори- одне задоволення. Ніколи не треба боятися пізнавати ще не спізнане, ми і справді чого не знаємо, в побуті забуваються дуже красиві слова, а варто пам"ятати. Дякую Вам красно. Творчих злетів! 0Спам 6 Asedo1949 • 14:21, 04.04.2012 [Лінк на твір] Такі барвисті образи, що можна поміж них загубитися. Гарно! Слово "відсирілою", якщо це не дуже важливо, то можна замінити на " уже сирою", але то так, моя думка. 0Спам 17 Roksa • 21:19, 04.04.2012 [Лінк на твір] Дякую п. Катрусю. Слово "відсИрілий" - мені довподоби- не хочу нічого змінювати. Приємно, що читали твір. Щасти! 0Спам 7 LedyDelfin • 14:26, 04.04.2012 [Лінк на твір] В молочнім ранку вимочи сухарика і схрумай ніч із присмаком зірок. -- ГЕНІАЛЬНО! прекрасно... дякую 0Спам 18 Roksa • 21:19, 04.04.2012 [Лінк на твір] Дякую красно, Валентино! Щасти! 0Спам 8 Alokum • 15:53, 04.04.2012 [Лінк на твір] Гарно!Мелодійно!І все вище сказано! 0Спам 19 Roksa • 21:20, 04.04.2012 [Лінк на твір] Миколко, дуже- дуже дякую. Натхнення Тобі, хлопче! 0Спам 9 Medbrat • 19:19, 04.04.2012 [Лінк на твір] Роксо вдалося... справді милозвучність важкуватих слів вражає.... Хоча якщо про недоліки то виділяйте слова типу бУло, а то я читаю булО =)) І у передостанньому стовпчику ритм б"є чи то подиху вичитати не вистачає .. Загалом поезія, як вона є...Дякую було приємно читати 0Спам 21 Roksa • 21:23, 04.04.2012 [Лінк на твір] Сашко, рада бачити Тебе на своїй сторінці. Щодо останнього катрену- то там усе гаразд- будь певен. Спробуй ще раз читни Щасти Тобі і не пропадай із сайту! 0Спам 10 InhearT • 19:47, 04.04.2012 [Лінк на твір] я б сказав, чорно-білий вірш... цікаво було прочитати цю по-новому написану самотність... 0Спам 20 Roksa • 21:22, 04.04.2012 [Лінк на твір] Дякую, Іване! Чорно-біле кіно...так і життя ЛГ- це точно. 0Спам 11 Валькірія • 20:09, 04.04.2012 [Лінк на твір] Хотіла б я також свого "сухарика" В молочнім ранку вимочити цілого, Щоб янголи дірки зцілили крилами В душі моїй, обпеченій пожарами... Роксоланочко, у саму душу слова Твої поцілили, та не зранили її - а зцілили! 0Спам 22 Roksa • 21:26, 04.04.2012 [Лінк на твір] Наталочко, є люди, що несамотні, але одинокі серед великої кількості людей. А є люди одинокі, але ніколи не бувають самотніми. Тож як би там не було- хай завжди буде поруч багато справжніх Друзів. Дякую за прекрасний віршований комент. 0Спам 23 TamaraHanenko • 01:41, 30.04.2012 [Лінк на твір] Густо, Образно, мудро

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі